РОЛЬ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ В ДОСЯГНЕННІ ЦІЛЬОВИХ РІВНІВ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2020.2.06Ключові слова:
цукровий діабет 2 тип, дисліпідемія, артеріальна гіпертоніяАнотація
Метою дослідження було виявлення частки пацієнтів з ЦД2 типу, які не змогли досягти потрій-
ної мети лікування для супутнього контролю рівня глюкози в крові, артеріального тиску, ХС-ЛПНЩ
та модифікуючих факторів, пов’язаних з досягненням цілей потрійної терапії. У дослідження були
включені 675 пацієнтів з ЦД2 типу, дисліпідемією та АГ. Аналіз проводився з використанням одно-
часних цілей потрійного лікування з певними рівнями HbA1c, ХС-ЛПНЩ і АТ в якості основного ре-
зультату. Анкета для пацієнтів з ДЛП включала самооцінку дотримання передбачених ліків і сприй-
няття, пов’язане з їх розумінням і ставленням до змін способу життя та фармакологічного лікування.
Результати аналізу логістичної регресії факторів, пов’язаних з досягненням цілей потрійного лікуван-
ня показали, що пацієнти, які отримували помірні дози статинів з високою інтенсивністю мають мен-
ше шансів досягти одночасного лікування цілі в порівнянні з низькою інтенсивністю. Більш молоді
пацієнти були менш схильні до досягнення потрійної мети лікування, ніж ті, хто був старше 60 років.
Виходячи з тривалості життя, вони будуть більш сприйнятливі до судинних ускладнень через більш
ранній початок захворювання і більш тривалого періоду часу, протягом якого можуть розвиватися ці
несприятливі явища. Менша кількість ліків і менша тривалість ЦД2 були суттєвими факторами в по-
трійному контролі. Було доведено, що одночасний контроль глікемії, гіпертонії і ліпідів був досягну-
тий у 22,4% пацієнтів, на які мало вплив інтенсивність лікування статинами, кількість діабетичних
ліків і наявність супутньої патології. Таким чином, одночасне досягнення потрійної мети є більш
комплексною мірою пом’якшення для зниження ризику як макро-, так і мікросудинних ускладнень.
Посилання
Brownrig JR, Hughes CO, Burleigh D, et al. Lancet Diabetes Endocrinol 2016; 4(7): 588-597. doi: http://doi.org/10.1016/ S2213-8587(16)30057-2.
American Diabetes Association. Diabetes Care. 2019; 42(1):S103-S123. Doi: http://doi.org/10.2337/Dc19-S010.
Expert C, Punthakee Z, Goldenberg R, et al. Can J Diabetes 2018; 42(1):S10-S15. doi: http://doi.org/ 10.1016/j.jcjd.2017.10.003.
Force M, Ryden L, Grant PJ, et al. Eur Heart J 2013; 34(39): 3035-3087. doi: http://doi.org/10.1093/eurheartj/eht108.
Piepoli MF, Hoes AW, Agewall S, et al. Eur Heart J 2016; 37(29): 2315-2381. doi: http://doi.org/10.1093/eurheartj/ehw106.
Inzucchi SE, Bergenstal RM, Buse JB, et al. Diabetes Care 2012; 35(6): 1364-1379. doi: http://doi.org/10.2337/dc12-0413.
Jellinger PS, et al. Endocr Pract 2017; 23(2): 1-87. doi: http://doi.org/ 10.4158/EP171764.APPGL.
Feingold KR, Grunfeld C. Obesity and Dyslipidemia, South Dartmouth, 2018.
Enkhmaa B, et al. Lifestyle Changes: Effect of Diet, Exercise, Functional Food, and Obesity Treatment, on Lipids and Lipoproteins, South Dartmouth, 2018.
ISSN 
ISSN 
