ПОТЕНЦЮЮЧИЙ ВПЛИВ НАДЛИШКОВОГО СПОЖИВАННЯ ФРУКТОЗИ НА РОЗВИТОК ОЖИРIННЯ У НАЩАДКIВ ГЕСТАЦIЙНО СТРЕСОВАНИХ МАТЕРIВ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2016.4.11Ключові слова:
гестацiйний стрес, нащадки, ожирiння, фруктоза, лептинорезистентнiстьАнотація
В роботi показано, що гестацiйний стрес матерiв призводить до народження нащадкiв iз зниженою масою тiла та низьким рiвнем лептину в плазмi кровi. В дорослому вiцi у таких нащадкiв при однаковiй кiлькостi спожитої їжi маса тiла та маса жирової тканини перевищують вiдповiднi показники у нащадкiв iнтактних матерiв. У нащадкiв стресованих матерiв встановлена наявнiсть лептинорезистентностi гiпоталамiчних структур регуляцiї енергозабезпеченостi органiзма, яка проявлялася у вiдсутностi анорексигенних ефектiв при гiперлептинемiї. Тривале надходження фруктози в органiзм нащадкiв стресованих матерiв призводить до поглиблення гестацiйно обумовленої лептинорезистентностi та вже в молодому вiцi може сприяти розвитку ожирiння.
Посилання
Bilovol OM, Popova OM, Tveretinov OB. Ozhyrinnja v praktyci kardiologa ta endokrynologa, Ternopil’, 2009: 618 p.
WHO obesity: preventing and managing the global epidemic. WHO Technical report Series number 894, Geneva, 2000.
Hedley AA, Ogden CL, Jonson CL. JAMA 2002; 291;2847-2850. doi: http://dx.doi.org/10.1001/jama.291.23.2847
Lezhenko GA. Ukrai’ns’ka shkola endokrynologii’: materialy 58-i’ nauk.-prakt. konf. z mizhnar. uchastju, Harkiv, 2014:79-86.
Mantzoros CS. Ann Intern Med 1999; 130(8):671-680. doi: http://dx.doi.org/10.7326/0003-4819-130-8-199904200-00014
Bjorb?k C, Kahn BB. Rec Progr Horm Res 2004; 59:305-331. doi: http://dx.doi.org/10.1210/rp.59.1.305
Zhang F, Chen Y, Heiman M, Dimarchi R. Vitam Horm 2005; 71:345-372. doi: http://dx.doi.org/10.1016/S0083-6729(05)71012-8
Burguera B, Couce ME, Curran GL, et al. Diabetes 2000; 49(7):1219-1223. doi: http://dx.doi.org/10.2337/diabetes.49.7.1219
Granado M, Fuente-Martin E, Garcia-Caceres C, et al. Obes Facts 2012; 5(1):138-150. doi: http://dx.doi.org/10.1159/000336967
Sergijenko LJu, Perec’ OV, Seljukova NJu, et al. ProblEndokrynPatologii’ 2014; 3:73-80.
Hanover LM, White JS. Am J Clin Nutr 1993; 58(5):724S-732S.
Parker K, Salas M, Nwosu VC. Biotechnol Mol Biol Rev 2010; 5(50):71-78.
Hallfrisch J. FASEB J 1990; 9:2652-2660.
Perez-Pozo SE, Schold J, Nakagawa T, et al. Int J Obes (Lond) 2010; 34(3):454-461. doi: http://dx.doi.org/10.1038/ijo.2009.259
Bertram CE, Hanson MA. Br Med Bull 2001; 60(1):103-121. doi: http://dx.doi.org/10.1093/bmb/60.1.103
Pratt NC, Lisk RD. J Reprod Fert 1989; 87:763-769.
Zapadnjuk IP, Zapadnjuk VI, Zaharija EI. Laboratornye zhivotnye, Kiev, 1974: 304 p.
Reznikov OG. Endokrynologija 2003; 8(1):142-145.
Vickers MH, Breier BH, Cutfield WS. Amer J Physiol 2000; 279:E83-E87.
Rickard IJ, Lummaa V. Trends Endocr Metab 2007; 18:94-99. doi: http://dx.doi.org/10.1016/j.tem.2007.02.004
Vajserman OM. Fiziol Zhurn 2008; 54(2);49-54.
Schultz A, Neil D, Aguila MB, Mandarim-de-Lacerda CA. Int J Mol Sci 2013; 14(11):21873-21886. doi: http://dx.doi.org/10.3390/ijms141121873
Munzberg H, Bjornholm M, Bates SH, Myers MC. Cell Mol Life Sci 2005; 62:642-652. doi: http://dx.doi.org/10.1007/s00018-004-4432-1
ISSN 
ISSN 
