РОЛЬ МЕТАБОЛІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ФОРМУВАННІ СЕЧОКАМ'ЯНОЇ ХВОРОБИ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2021.3.07Ключові слова:
цукровий діабет, сечокам'яна хвороба, гіперурикеміяАнотація
Стаття присвячена вивченню впливу цукрового діабету 2 типу на особливості розвитку сечокам'яної хвороби і факторів, що впливають на каменеутворення. В рамках дослідження 28 пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу, які перебували на лікуванні в Обласному медичному клінічному центрі урології і нефрології ім. В. І. Шаповала (Харків, Україна), проведено комплексне обстеження з визначенням рівня глікозильованого гемоглобіну, швидкості клубочкової фільтрації, сироваткової концентрації тригліцеридів, сечовини, креатиніну та сечової кислоти. Всім хворим проводилося ультразвукове дослідження органів сечовидільної системи, за результатами якого, в разі виявлення конкрементів в нирках або сечовивідних шляхах, виконувалася мультиспіральна комп'ютерна томогра-
фія з контрастуванням, на підставі якої оцінювалися розміри, локалізація і рентгенівська щільність конкременту. Залежно від вищевказаних параметрів, пацієнтам проводилася екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія, контактна лазерна уретеролітотріпсія або перкутанная нефролітотрипсія з подальшою оцінкою мінерального складу отриманих фрагментів каменю методом інфрачервоної спектроскопії. В ході дослідження було виявлено позитивну кореляційну залежність між показником рівня сечової кислоти в крові і тривалістю цукрового діабету як у чоловіків (r = 0,64, р < 0,05), так і у жінок (r = 0,58, р < 0,05), при цьому концентрація сечової кислоти в крові не залежала від віку і статі пацієнтів. Була виявлена пряма залежність гиперурикемії від концентрації глікозильованого гемоглобіну.
У міру наростання рівня урикемії збільшувався також рівень креатиніну в крові. У 67,8% обстежених була виявлена сечокам'яна хвороба. Зазначалося достовірне збільшення числа випадків уролітіазу при збільшенні тривалості цукрового діабету (r = 0,64, р < 0,05). У 68,4% хворих камені мали монофазний склад, який був представлений сечовий кислотою або дигідратом сечової кислоти. У 31,5 % випадках камені мали змішаний мінеральний склад, при цьому домінуючим компонентом, що займав більше 50 % об. зразка, була сечова кислота.
Посилання
Du Y, Heidemann C, Gowald A, et al. BMC Public Health 2013; 13: 166. https://doi.org/10.1186/1471-2458-13-166.
Melihova SP, Shevcova VI, Zujkova AA, Kotova JuA. Arhiv Vnutrennej Mediciny 2018; 8(5): 366-371. https://doi.org/10.20514/2226-6704-2018-0-5-366-371
Nitzan O, Elias M, Chazan B, Saliba W. Diabetes Metab Syndr Obes 2015; 8: 129-136.
Nerli R, Jali M, Guntaka AK, et al. Adv Biomed Res 2015; 4: 180. https://doi.org/10.4103/2277-9175.164012.
Chao CT, Wang J, Huang JW, et al. BMJ Open Diabetes Res Care 2 020; 8 (1): e 000755. h ttps://doi.org/10.1136/bmjdrc-2019-000755.
Liu LH, Kang R, He J, et al. Urolithiasis 2015; 43: 293-301. https://doi.org/10.1007/s00240-015-0773-5.
Prosjannikov MJu, Janenko JeK, Jarovoj SK, et al. Urologija 2019; 1: 28-34.
Tjuzikov IA. Saharnyj Diabet 2014; 17(1): 47-56. https://doi.org/10.14341/DM2014147-56.9. Chernyaeva AO, Mykytyuk MR, Karachentsev YuI, et al. Problems of Endocrine Pathology 2020; 3: 89-97.
Kang DH, Chen W. Semin Nephrol 2011; 31(5): 447-452. https://doi.org/10.1016/j.semnephrol.2011.08.009.
Madjanov IV. Medicinskoe Obozrenie 2019; 1(I): 20-24.
Maalouf NM, Cameron MA, Moe OW, еt al. Clin J Am Soc Nephrol 2007; 9: 883-888.
Abate N, Chandalia M, Cabo-Chan AV, et al. Kidney Int 2004; 65: 386-392. https://doi.org/10.1111/j.1523-1755.2004.00386.x.
ISSN 
ISSN 
