ПРИХОВАНІ РАДІОЙОДЧУТЛИВІ ТА РАДІОЙОДРЕЗИСТЕНТНІ МЕТАСТАЗИ ПАПІЛЯРНОЇ КАРЦИНОМИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ: КЛІНІЧНІ АСПЕКТИ

Анотація

Актуальність. Резистентність метастазів до радіойоду становить значну клініко-онкологічну проблему при проведенні цільової радіойодтерапії у хворих, які перенесли тиреоїдектомію з приводу папілярної карциноми щитоподібної залози (ПК ЩЗ). Існування прихованих лімфовузлів, які уражені метастазами ПК, особливо якщо вони є радіойодрезистентними (РЙР), подвоює проблему, бо становить загрозу подальшого широкого метастазування карцином, виникнення рецидивів після проведення хірургічного лікування, низької ефективності радіойодного лікування.

Мета роботи. Проаналізувати низку клініко-онкологічних характеристик захворювання, які могли б, у певній мірі, передбачити наявність радіойодрезистентних метастазів у хворих, пухлини яких на основі результатів доопераційної діагностики мали статус N0.

Матеріали та методи. Когортне дослідження частоти РЙР метастазів у лімфовузлах шиї пацієнтів трьох груп – без метастазів, з радіойодчутливими (РЙЧ) і РЙР метастазами – в залежності від низки клінічних параметрів (вік і стать пацієнтів, розмір пухлини та її інвазійні характеристики, наявність супутнього автоімунного тиреоїдиту). Визначали частку уражених лімфовузлів до кількості видалених. Статистичну обробку даних проводили за використання критерію узгодженості розподілів χ2 Пірсона, а також критерію Стьюдента.

Результати. Вікові та гендерні характеристики хворих не пов’язані з прогнозом існування РЙР метастазів ПК, хоча тенденція щодо більшого розміру пухлин, метастази яких були РЙР, простежена у групі жінок, але не чоловіків. Розмір карцином корелює з підвищенням частоти РЙР метастазів лише у випадках пухлин, які не виходять за межі ЩЗ і діаметр яких не перевищує 4 см (категорії Т1-Т2). Найнижчу частоту РЙР метастазів порівняно з частотою РЙЧ метастазів спостерігали за пухлин категорії Т1а, найвищу – за ПК категорії Т2. Не виявили зв’язок частоти РЙР метастазів з такими характеристиками ПК як інвазія у капсулу пухлини, інтратиреоїдна чи екстратиреоїдна інвазія, а також мультифокальний ріст пухлинних клітин, хоча частота пухлин як з РЙЧ, так і з РЙР метастазами була вищою порівняно з такою за інвазійних карцином, які не метастазували. Встановлений чіткий зв’язок частоти РЙР метастазів з наявністю у хворих тиреоїдиту: за асоціації з ПК автоімунного захворювання РЙР метастази зустрічаються значно рідше. Частка метастатичних лімфовузлів була найвищою серед видалених лімфовузлів центрального компартменту.

Висновки. Частота радіойодрезистентних метастазів папілярної карциноми у хворих з доопераційним статусом пухлини N0 не залежить від віку пацієнтів, їх статі, а також інвазійних характеристик пухлин. Найрідше приховані радіойодрезистентні метастази зустрічаються в хворих з мікрокарциномою і на фоні асоційованого з папілярною карциномою автоімунного тиреоїдиту. Визначення частки метастатичних лімфовузлів серед усіх видалених при лімфодисекції може бути корисним для прогнозу виникнення у післяопераційний період рецидиву захворювання.