ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ, УСКЛАДНЕНИХ КОМПРЕСІЙНИМ СИНДРОМОМ ТРАХЕЇ

Анотація

Актуальність теми. Захворювання щитоподібної залози, ускладнені компресійним синдромом трахеї. є однією з найбільш тяжких патологій торакальної хірургії. Єдиним способом врятувати пацієнта від задухи є оперативне лікування, що виконано невідкладно або терміново.

Метою дослідження є аналіз результатів невідкладного та термінового хірургічного лікування захворювань щитоподібної залози, ускладнених компресійним синдромом трахеї.

Матеріали та методи. До дослідження включено 167 пацієнтів, які надійшли до клініки ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України» у екстреному порядку та оперовані за невідкладними та терміновими показаннями з приводу компресійного синдрому трахеї. Усі хворі поділені на 2 групи, залежно від термінів виконання екстрених хірургічних утручань: I група хворих це ті, яким виконані хірургічні втручання за невідкладними показаннями протягом першої доби. Їх було 52 (31,1%); ІІ група пацієнтів – це 115 (68,9%) оперованих за терміновими показаннями протягом другої та третьої доби з моменту надходження. Для порівняння середніх абсолютних значень використовувався критерій (t) Стьюдента. Для порівняльного аналізу відносних показників застосовувався критерій χ². Довірчі інтервали розраховані за допомогою методу Фішера.

Результати. Проведено аналіз видів, обсягу та результатів невідкладних та термінових хірургічних оперативних утручань з приводу компресійного синдрому. Виявлено, що у хворих на диференційовані форми раку щитоподібної залози групи за терміновими показаннями частіше виконувались радикальні операції, ніж пацієнтам групи за невідкладними показаннями. За невідкладних хірургічних утручань радикальні операції виконані у 8 (22,9%) випадках. У групі пацієнтів, які перенесли термінові втручання, цей показник у 2 рази вищий – 23 (52,3%) пацієнтів (p≤0,05). Однак ранні післяопераційні ускладнення спостерігалися у 4 рази частіше в групі з невідкладними показаннями (p≤0,05).

Висновки. Хірургічне лікування хворих на тяжкі розлади дихання при компресійному синдромі має бути спрямоване, перш за все, на усунення причини шляхом максимально повного видалення утворення щитоподібної залози. Для визначення оптимального обсягу оперативного втручання на доопераційному етапі доцільно проводити імуноцитохімічне дослідження з визначенням ступеня проліферації тканини щитоподібної залози. Для визначення термінів операції у хворих на важкі розлади дихання при захворюваннях щитоподібної залози необхідно виконати спірографію, що дозволить об'єктивно оцінити можливість передопераційної підготовки та покращити результати хірургічного лікування. Виконання термінових утручань збільшує можливість радикальних хірургічних утручань та зменшує частоту післяопераційних ускладнень з 21,2% до 5,2%.