АНАЛІЗ КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ХВОРИХ ТА ПРОГНОЗУ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ МІСЦЕВО-РОЗПОВСЮДЖЕНИХ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ T3B-4A З ІНВАЗІЄЮ У ПРЕТИРЕОЇДНІ М’ЯЗИ, ПІДШКІРНУ КЛІТКОВИНУ ТА ШКІРУ

Анотація

Локальне розповсюдження пухлини щитоподібної залози у претиреоїдні м’язи є найпоширенішим типом інвазії серед злоякісних пухлин щитоподібної залози (52-66 %). Такі пацієнти потребують детального аналізу, враховуючи морфологічну диференціацію пухлини та ступінь її розповсюдження для оптимізації комплексного лікування та хірургічної тактики.

Мета дослідження. Аналіз загальних характеристик хворих на місцево-розповсюджені злоякісні пухлини щитоподібної залози T_3b з початковою інвазією пухлини у претиреоїдні м’язи та Т_4a з більш поширеним розповсюдженням пухлини у підшкірну фасцію та клітковину і шари шкіри, в порівнянні з контрольною групою, враховуючи морфологічні будови та ступінь розповсюдження пухлин.

Матеріали та методи. За 2004-2021 рр. проліковано 2110 пацієнтів із злоякісними пухлинами щитоподібної залози: 1786 хворих без інвазій (T_1-3а); 160 пацієнтів з інвазією в претиреоїдні м’язи (T_3b); 19 пацієнтів з інвазією в підшкірну фасцію, клітковину та шкіру (T_4а) та 145 мали інші інвазії, які не стосувалися шкіри та підшкірної клітковини, а вражали інші органи шиї (Т_4а-б), що не було предметом нашого дослідження в цій роботі. Всім пацієнтам проводилися клінічні, біохімічні, гормональні та інструментальні методи дослідження, а також молекулярно-генетичні цитологічного матеріалу; експрес-гістологічне та гістологічне, а при необхідності імуногістохімічне дослідження. Статистичну обробку проводили за допомогою критерію Краскела-Уолеса, дані представлялися як n (%), з порівнянням за критерієм Хі-квадрат Пірсона. Критичний рівень значущості р<0,05.

Результати. Виявлено, що пацієнти груп інвазійних пухлин мали більш похилий середній вік, переважали чоловіки та спостерігався більший відсоток реґіонарного та віддаленого метастазування і низьких морфологічних диференціацій пухлин.

Висновки. Перераховані чинники значно погіршують прогноз лікування хворих, що вказує на необхідність проведення «агресивних», максимально радикальних хірургічних втручань у складі комплексного лікування хворих з екстратиреоїдним розповсюдженням пухлини, навіть з мінімальною інвазією у претиреоїдні м’язи.