ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ

Анотація

Війна в Україні спровокувала внутрішню міграцію мільйонів українців. Внутрішньо переміщені особи (ВПО) та мешканці територіальних громад (МТГ), розташованих в зоні бойових дій, що страждають на цукровий діабет (ЦД), мають високі ризики розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР), тривоги та депресії.

Метою дослідження було оцінити якість життя, пов’язану зі здоров’ям, хворих на цукровий діабет 1 та 2 типів в умовах збройного конфлікту.

Матеріали та методи. Обстежили 26 хворих на ЦД 1 типу ((34,7±8,8) років) (група 1) та 65 хворих на ЦД 2 типу ((56,5±10,8) років) (група 2) (в т. ч. 37 хворих на ЦД 2 типу, які отримували інсулінотерапію ((59,0±8,1) років). Серед досліджуваних 43,9% (n=40) були ВПО і 56,1% (n=51) МТГ, розташованих в зоні бойових дій. Визначали рівень глікемії натще (ГК_Н) глюкозооксидазним методом та глікозильованого гемоглобіну (HbA_1c) колориметричним методом. Для оцінки якості життя, пов’язаної зі здоров’ям, використовували україномовну версію опитувальника «SF-36®Health Survery»; аналізували суб’єктивні відчуття пацієнтів за допомогою Госпітальної шкали оцінки тривоги і депресії HADS.

Результати. Хворі групи 1 мали значуще більш високі бали за шкалою «Загальний стан здоров’я», ніж хворі на ЦД 2 типу. Фізичний компонент здоров’я (ФКЗ) виявився значуще вищим у хворих групи 1 порівняно з групами 2 і 3. Встановлено обмеження в повсякденній діяльності внаслідок погіршення емоційного стану у хворих груп 2 і 3 у порівнянні з групою 1. У хворих 2 і 3 груп середній бал за шкалою «Психічне здоров’я» був значуще нижчий, ніж у групи 1, що вказувало на можливий розвиток ПТРС. Фізична активність хворих-МТГ, розташованих в зоні бойових дій, була значно обмежена станом здоров’я порівняно з групою ВПО. Встановлено значущий вплив місця перебування під час збройного конфлікту на психічний компонент здоров’я хворих на ЦД.

У 46,2% (n=42) обстежених сумарний бал за підшкалою HADS-D був в межах норми, у 24,2% (n=22) – відповідав субклінічній депресії і у 29,7% (n=27) – клінічно значущій депресії. Оцінка виразності тривоги за підшкалою HADS-А показала, що сумарний бал у 49,5% (n=45) пацієнтів був в межах норми, у 29,7% (n=27) – відповідав субклінічній тривозі і у 20,9% (n=19) – клінічно значущій тривозі. Встановлено, що сумарний бал за підшкалою HADS-D у хворих-МТГ, розташованих в зоні бойових дій, значуще вищий, ніж в групі ВПО ((7,81±0,34) і (4,86±0,29); Р<0,04). Це стосується і сумарного балу за підшкалою HADS-A – ((8,56±0,36) і (5,57±0,45); Р<0,05). Сумарний бал за підшкалою HADS-А у досліджених лінійно асоціюється з рівнем HbA_1С (r=0,55; P<0,008) та нелінійно з рівнем діастолічного артеріального тиску (ДАТ) (r=0,32; P<0,05); сумарний бал за підшкалою HADS-D лінійно асоціюється з рівнем HbA_1С (r=0,46; P<0,04), ДАТ (r=0,46; P<0,003) та нелінійно з ГК_Н  (r=-0,54; P<0,002).

Висновки. В умовах збройного конфлікту у хворих на цукровий діабет 2 типу порівняно з хворими на цукровий діабет 1 типу спостерігається більш значуще погіршення фізичного і психічного компонентів здоров’я. Хворі на цукровий діабет – мешканці територіальних громад, розташованих в зоні бойових дій, внаслідок погіршення фізичного і психічного компонентів здоров’я мають більш значущі обмеження в повсякденній діяльності, соціальних контактах, зниження рівня спілкування, ніж внутрішньо переміщені особи. У 53,9% хворих на цукровий діабет в умовах збройного конфлікту розвиваються клінічні прояви депресії різного ступеня виразності, у 50,6% – клінічні прояви тривоги, що негативно позначаються на фізичному стані, компенсації вуглеводного обміну та рівні артеріального тиску.