ПСИХОВЕГЕТАТИВНІ ПОРУШЕННЯ ТА ВАРІАБЕЛЬНІСТЬ СЕРЦЕВОГО РИТМУ У ЧОЛОВІКІВ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ І ТИРЕОЇДНОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ В УМОВАХ КОМОРБІДНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2026.2.02Ключові слова:
Цукровий діабет, тиреоїдна дисфункція, коморбідність, варіабельність серцевого ритму, вегетативна регуляція, психоемоційні порушенняАнотація
Незважаючи на активне вивчення автономної дисфункції при цукровому діабеті 2 типу та захворюваннях щитовидної залози, недостатньо даних про взаємозв'язок варіабельності серцевого ритму та психоемоційного стану у чоловіків з мультикоморбідною патологією, що включає хронічний гастрит та кардіогепатобіліарні порушення.
Мета дослідження. Оцінити особливості автономної регуляції та психоемоційного стану у чоловіків з цукровим діабетом 2 типу та тиреоїдною дисфункцією залежно від структури коморбідної соматичної патології на тлі хронічного гастриту.
Матеріали та методи. До дослідження включено 106 чоловіків віком 35-50 років з верифікованим хронічним гастритом у поєднанні з цукровим діабетом 2 типу, гіпо- або гіпертиреозом та різним ступенем гепатобіліарної та серцево-судинної коморбідності. Варіабельність серцевого ритму оцінювали за показниками SDNN, RMSSD та LF/HF із використанням програмного забезпечення Kubios HRV Premium. Психоемоційний стан визначали за допомогою валідизованих шкал HADS, BDI-II та DASS-21. Статистичний аналіз проводили методом однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) із post hoc тестом Тьюкі; відмінності вважали статистично значущими при p<0,05. Нерівномірність чисельності клінічних груп враховувалася під час аналізу.
Результати. У чоловіків із цукровим діабетом 2 типу у поєднанні з хронічним гастритом та кардіогепатобіліарною патологією виявлено найбільш несприятливий психовегетативний профіль. У цій групі відзначалося виражене зниження показників варіабельності серцевого ритму (SDNN ≈ 32 мс, RMSSD ≈ 15 мс, LF/HF > 4; p < 0,001) у поєднанні з підвищенням індексу LF/HF (> 4; p < 0,001), що може свідчити про автономний дисбаланс. Показники депресії за шкалою BDI-II відповідали клінічно значущому рівню та супроводжувалися великим розміром ефекту (d ≥ 1,0). При гіпертиреозі встановлено помірне зниження показників SDNN і RMSSD (37 мс і 24 мс відповідно), що свідчило про загальне пригнічення автономної регуляції. У психоемоційному профілі у пацієнтів цієї групи переважали депресивні прояви. При гіпертиреозі відзначалася виражена симпатична активація з підвищенням індексу LF/HF до 3,7 на тлі зниження RMSSD до 20 мс. Психоемоційний профіль характеризувався підвищеними рівнями тривожності та стресу.
Висновки. Цукровий діабет 2 типу та тиреоїдна дисфункція у чоловіків у поєднанні зі зростанням коморбідного навантаження асоціювалися зі зниженням показників автономної регуляції та більш вираженими психоемоційними змінами. Найнижчі показники автономної регуляції та найвищі значення психоемоційних порушень спостерігалися у пацієнтів із поєднанням цукрового діабету 2 типу, кардіогепатобіліарної патології та хронічного гастриту. Отримані дані свідчать про потенційну корисність комплексної оцінки варіабельності серцевого ритму та психометричних показників для покращення стратифікації ризиків у пацієнтів з ендокринною патологією.
Посилання
1. Alsuwaidan S, et al. Global J Aging Geriatric Res 2021;1(4): 1-7. http://doi.org/10.33552/GJAGR.2021.01.000518.
2. Lytvynova LO, et al. Klinichna ta Profilaktychna Medytsyna 2023;8: 118-125. http://doi.org/10.31612/2616-4868.8.2023.14.
3. Velychko VI, et al. Odeskyi Med Zhurn 2023;184(3): 76-83. http://doi.org/10.32782/2226-2008-2023-3-14.
4. Kondratiuk VE, Stakhova AP. Klin Endokrynolohiia Endokryn Khirurhiia 2023;83(3): 41-50 http://doi.org/10.30978/CEES-2023-3-41.
5. Huberhrits NB, et al. Suchasna Hastroenterolohiia 2024;4: 87-96. http://doi.org/10.30978/MG-2024-4-87.
6. Liu H, et al. Front Endocrinol 2025;16: 1538603. http://doi.org/10.3389/fendo.2025.1538603.
7. Yu TY, et al. Sci Reports 2017;7: 39777. http://doi.org/10.1038/srep39777.
8. Derbak MA. Mizhnar Endocrynol Zhurn 2025;21(7): 735-740. http://doi.org/10.22141/2224-0721.21.7.2025.1640.
9. Bobryk MI, et al. Endokrynolohiia 2025;30(1): 33-38. http://doi.org/10.31793/1680-1466.2025.30-1.33.
10. Vovkanych LS, Fedkiv MR. Naukovi zapysky. Biolohichni nauky 2025;1: 58-70. http://doi.org/10.31654/2786-8478-2025- BN-2-58-70.
11. Bohdan K, et al. Diahnostyka 2024;14(12): 1261. http://doi.org/10.3390/diagnostics14121261.
12. Mosiichuk LM, et al. Hastroenterolohiia 2021;55(1): 1-6. http://doi.org/10.22141/2308-2097.55.1.2021.229430.
13. Moshenets K, et al. Rumunskyi Zhurn Diabetu, Kharchuvannia Metab Zakhvoriuvan 2021;31(4): 441-47. http://rjdnmd.org/index.php/RJDNMD/article/view/1797.
14. Khazaal MS. Algerian J Med Health Res 2025;4(2): 4-15. ESSN: 2830-8123
15. Wiley CR, et al. Physiological Rep 2025;13(8): е70313. http://doi.org/10.14814/phy2.70313.
16. Malik M, et al. Eur Heart J 1996;17(3): 354-381. http://doi.org/10.1093/oxfordjournals.eurheartj.a014868.
17. Lovibond SH, et al. Manual for the Depression Anxiety Stress Scales. 2nd. Ed, Sydney: Psychology Foundation, 1995.
18. Wang Z, et al. Translat Psychiatry 2025;15(1): 104. http://doі.org/10.1038/s41398-025-03339-x.
19. Kemp AH, et al. Int J Psychophysiol 2013;89(3): 288-296. http://doi.org/10.1016/j.ijpsycho.2013.06.018.
20. Peng R, et al. Front Endocrinol (Lausanne) 2026;16: 1711660. http://doi.org/10.3389/fendo.2025.711660.
21. Castro-de-Araujo LFS, et al. Front Psychol 2022;13: 940978. http://doi.org/10.3389/fpsyg.2022.940978.
22. Tianqing F, et al. Depression and Anxiety 2024;1: 9 p. http://doi.org/10.1155/2024/8000359.
23. Fahrenheit F. Scientia Psychiatrica 2023;4(1): 326-330. http://doi.org/10.37275/scipsy.v4i1.54.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Скубицька Л. Д., Севериновська О. В.

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

ISSN
ISSN 






