ВПЛИВ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ ГЛІКЕМІЇ НА КОМПЕНСАЦІЮ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2019.2.02Ключові слова:
цукровий діабет, варіабельність глікемії, гіпоглікеміяАнотація
В сучасній клінічній ендокринології ведеться наукова дискусія щодо повноти відображення компенсації цукрового діабету (ЦД) через показники HbA1c. Залишається недооціненим негативний вплив варіабельності глікемії (ВГ) на розвиток та прогресування хронічних ускладнень. Досліджено ВГ у пацієнтів з ЦД шляхом розрахунку коефіцієнта варіабельності (CV), використовуючи прилад безперервного моніторингу глюкози (БМГ) iPRO2. Визначені асоціативні зв`язки між CV, HbA1c і частотою гіпоглікемічних станів. Обстежені з ЦД 1 типу (n = 34) знаходились на базисно-болюсній інсулінотерапії, хворі з ЦД 2 типу (n = 18) — на різних схемах цукрознижуючої терапії (ЦЗТ). Вивчено частоту кардіоваскулярних ускладнень (КВУ) у пацієнтів з ЦД.
В хворих з ЦД виявлена ВГ середнього та високого ступеню, яка не відображається через показники HbA1c, оскільки між CV та HbА1c відсутній достовірний кореляційний зв’язок (r = –0,02; p < 0,05). Позитивний прямий кореляційний зв’язок виявлений між CV і часом гіпоглікемії (r = 0,70; p < 0,05) підтверджує відображення «нерозпізнаних» та прихованих гіпоглікемічних станів через показники ВГ. 55,7 % пацієнтів з високою ВГ мають важкі КВУ. В хворих з ЦД 1 типу, які отримували лікування аналогами інсуліну, виявлено достовірно нижчу ВГ в порівнянні з показниками пацієнтів на біосинтетичних інсулінах (р < 0,05). В обстежених з ЦД 2 типу не виявлено залежності ВГ від виду ЦЗТ через недостатню кількість даних для порівняння.
Показники ВГ, визначені за допомогою БМГ, відображають «нерозпізнані» та приховані гіпоглікемічні стани, що дозволяє більш глибоко і об’єктивно оцінити компенсацію ЦД. Низька ВГ може слугувати додатковим критерієм компенсації ЦД.
Посилання
Vlasenko MV. Mizhnar Endokrynol Zhurn 2011; 7 (39): 44-48.
Gul’chij M, Zamolotova K, Sokolova L. Diabet Ozhyrinnja Metabolichnyj syndrom 2014; 4: 91-98.
Kravchun NO, Dorosh OG, Romanova IP, et al. Mizhnar Endokrynol Zhurn 2015; 5 (69): 156-166.
Klimontov VV, Mjakina NE. Saharnyj Diabet 2014; 2: 76-82.
Klimontov VV, Mjakina NE. Saharnyj Diabet 2018; 2 (VII): 29-32.
Myhal’chuk LM, Jefimov AS. Mizhnar Endokrynol Zhurn 2009; 3 (21): 75-81.
Perceva NO, Moshenec’ KI. Endokrynologija 2017; 22 (1): 18-24.
Sivolap VD, Kapshitar’ NI. Medychni Nauky 2016; 1/3 (18): 53-57.
Smith-Palmer J, Brandle M, Trevisan R, et al. Diabetes Res Clin Pract 2014; 105: 273-284.
Jin SM, Kim TH, Oh S, et al. Diabet Med 2015; 32: 274-279.
Kohnert K, Augstein P, Heinke P, et al. Diab Res Clin Pract 2007; 7 (3): 420-426.
Soupal J, Skrha J Jr, Fajmon M, et al. Diabetes Technol Ther 2014; 16:198- 203.
Wang X, Zhao X, Dorje T, et al. Int J Cardiol 2014; 172: 498-500.
Hsu CR, Chen YT, Sheu WH. J Diabetes Complications 2015; 29: 302-306.
Jung HS. Endocrinol Metab 2015; 30 (2): 167-174.
Pitsillides AN, Anderson SM, Kovatchev B. Diab Technol Ther 2011; 13 (1): 11-17.
Kilpatrick ES, Rigby AS, Goode К, Atkin SL. Diabetologia 2007; 50 (12): 2553-2561.
ISSN 
ISSN 
