ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ВІЛДАГЛІПТИНУ В РІЗНИХ КЛІНІЧНИХ СИТУАЦІЯХ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2019.4.11Ключові слова:
цукровий діабет, вілдагліптин, гіпоглікемія, глікований гемоглобінАнотація
В статті висвітлені сучасні підходи до лікування, критерії компенсації цукрового діабету, з огляду на останні міжнародні рекомендації. Представлено огляд клінічних досліджень, в яких вивчали цукрознижувальну здатність вілдагліптину як в монотерапії, так і в подвійній, потрійній комбінації з іншими пероральними цукрознижувальними препаратами та в поєднанні з інсуліном. Представлені результати вивчення впливу вілдагліптину на функцію ендотелію у пацієнтів із ЦД 2-го типу та АГ, здатність впливати на біомаркери, що пов’язані з прогресуванням тромбозу, запалення та гіперкоагуляцію при ЦД. Представлені результати дослідження, в якому порівнювали ефективність представників класу препаратів і ДПП-4 між собою, в результаті вілдагліптин сприяв вираженому зниженню САКГ в порівнянні із ситагліптином. Також в статті представлені клінічні випадки, в яких добре видно доцільність та ефективність призначення вілдагліптину різним категоріям пацієнтів із ЦД 2-го типу. Представлено клінічну ситуацію пацієнта похилого віку із ЦД 2-го типу, що знаходився на інтенсивній інсулінотерапії, мав часті гіпоглікемії та значне порушення когнітивних функцій; призначення вілдагліптину дало змогу уникнути гіпоглікемій, покращити якість життя пацієнту та значно спростити схему цукрознижувальної терапії. В статті також представлено клінічний випадок пацієнтки із вперше виявленим ЦД та ожирінням, в якої діагностовано непереносимість метформіну; в цій ситуації вілдагліптин було призначено в якості препарату першої лінії на тлі модифікації способу життя та дієти, така лікувальна тактика ще раз нагадує про індивідуальний підхід до пацієнта та можливість вибору вілдагліптину в якості старту терапії ЦД 2-го типу.
Посилання
Prudius PG, Vlasenko MV, Kostjuk NV. Dostupno pro cukrovyj diabet, Vinnycja, 2018: 3-4.
United States Renal Data System. USRDS 2007.
Pyram R, et al. Maturitas. 2012; 71: 94-103; doi: http://doi.org/10.1016/ j.maturitas.2011.11.009.
Middleton RJ, et al. Nephrol Dial Transplant. 2006; 21:88-92. doi: http://doi.org/10.1093/ndt/gfi163.
Kendall DM, et al. Am J Med 2009; 122(6): S37-S50 doi: http://doi.org/10.1016/j.amjmed.2009.03.015.
Vlasenko MV, Man’kovs’kyj BM. Taktyka vedennja hvoryh na cukrovyj diabet. Posibnyk v tablycjah (dlja endokrynologiv), Kyi’v, 2018:19p.
Chen XW, He ZX, Zhou ZW, et al. Clin Exp Pharmacol Physiol. 2015; 15. doi: http://doi.org/10.1111/1440-1681.12455.
Ametov AS. Saharnyj diabet 2 tipa: problemy i reshenija, Moskva, 2011: 704 p.
Yavropoulou MP, Pikilidou M, Kotsa K, et al. J Diabetes Metab Disord. 2015; 22:14-68. doi: http://doi.org/10.1186/ s40200-015-0194-6.
Garber AJ, et al. Endocrine Pract. 2018; 24(1). doi: http://doi.org/10.4158/CS-2017-0153.
Bosi E, et al. Diabetes Care. 2007; 30: 890-895. doi: http://doi.org/10.2337/dc06-1732.
Hirose T, Suzuki M, Tsumiyama I. Diabetes Ther. 2015; 6(4): 559-571. doi: http://doi.org/
10.1007/s13300-015-0147-6.
Barnett AH, Charbonnel B, Moses RG, Kalra S. Curr Med Res Opin. 2015; 31(10): 1919-1931. doi: http://doi.org/10.1185/03007995. 2015.1081589.
Khan S, Khan S, Panda BP, et al. Exp Opin Ther Targets. 2015;19(12): 1607-1616. doi: http://doi.org/10.1517/14728222. 2016.1086338.
Cosenso-Martin LN, Giollo-Junior LT, Martineli DD, et al. Diabetol Metab Syndr. 2015; 26(7): 70. doi: http://doi.org/ 10.1186/s13098-015-0062-z.
Marfella R, Barbieri M, Grella R, et al. J Diab Compl 2010; 24(2): 79-83. doi: http://doi.org/10.1016/j.jdiacomp.2009.01.004.
Neumiller JJ. J Am Pharm Assoc. 2009; 49(1): 16-29. doi: http://doi.org/10.1331/JAPhA.2009.09078.
Sakamoto M, Nishimura R, Irako T, et al. Cardiovasc Diabetol. 2012: 11-92. doi: http://doi.org/ 10.1186/1475-2840-11-92

ISSN
ISSN 






