ЕПІДЕМІОЛОГІЯ РАКУ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ У ХВОРИХ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Анотація

Підвищений ризик раку у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) впливає на зростання показників загальної захворюваності і смертності від онкологічних захворювань. Епідеміологічне дослідження раку підшлункової залози (ПШЗ) у хворих з ЦД сприятиме диференційованим підходам в діагностиці вказаних хвороб. Проведене епідеміологічне дослідження включало аналіз медичних карт стаціонар- них та амбулаторних пацієнтів з раком ПШЗ, виявленим у хворих з ЦД 2 типу в Івано-Франківській області впродовж 2012–2016 років. Отримані результати опрацьовані статистичними методами в про- грамах «Microsoft Excel» і «Statistika-12». Вперше діагностований рак ПШЗ був виявлений у 48 пацієнтів з ЦД 2 типу. Частота раку ПШЗ у пацієнтів з ЦД 2 типу є вищою у порівнянні з людьми без діабету. Доведений підвищений ризик раку ПШЗ у пацієнтів з ЦД 2 типу [OR = 1,46; 95 % CI (1,09–1,97); P < 0,05]. Найчастіше рак ПШЗ був діагностований у пацієнтів віком 61–70 років (42 %) та в осіб старше70 років (33 %). Середню важкість ЦД мали 37 осіб (77,1 %), легку форму — 8 хворих (16,7 %), важку —3 пацієнти (6,3 %). В 17 хворих (35,4 %) рак ПШЗ був діагностований при стажі діабету до 1-го року,в 21 пацієнта (43,8 %) — до 5-ти років і в 10 осіб (20,8 %) — більше 5-ти років. ІМТ хворих становив 25,47 ± 0,53 кг/м2 і статистично не відрізнявся у чоловіків та жінок (P > 0,05). Серед пацієнтів з ЦД 2 типу тривалістю до 5-ти років 17 осіб (44,7 %) отримували терапію препаратами інсуліну та похідними сульфанілсечовини без метформіну, 13 пацієнтів (34,2 %) — з метформіном, 8 хворих (21,1 %) були на дієтотерапії. Встановлено, що пацієнти з ЦД 2 типу мають підвищений ризик раку ПШЗ, який найчастіше діагностують в хворих з ЦД середньої важкості, тривалістю до 5 років, після 60-ти річного віку. Вперше виявлений ЦД 2 типу у пацієнтів без ожиріння і без ознак інсулінорезистентності необхідно диференціювати від вторинного діабету типу T3cDM, спричиненого можливим пошкодженням ПШЗ злоякісним процесом. Необхідність раннього призначення стимуляторів синтезу інсуліну та препаратів інсуліну може служити непрямим доказом T3cDM.