СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ПАНКРЕАТОГЕННИЙ ДІАБЕТ

Автор(и)

  • Журавльова Л. В. Харківській національний медичний університет, м. Харків, Україна
  • Журавлева А. К. Харьковский национальный медицинский университет, г. Харьков, Украина

DOI:

https://doi.org/10.21856/j-PEP.2019.2.15

Ключові слова:

панкреатогенний діабет, ЦД 4 категорії, хронічний панкреатит, ЗНПЗ

Анотація

Дана стаття є оглядом сучасної літератури, що висвітлює питання термінології, класифікації, поширеності, особливостей патогенезу, клінічних проявів, діагностики та лікування діабету, який виник
на тлі захворювання екзокринної частини ПЗ. Встановлено, що поширеність ЦД 4 категорії набагато
вище, ніж реєстрована захворюваність, що пов’язано з труднощами діагностики та відсутністю спеціальних критеріїв постановки цього діагнозу. Найбільш частою причиною виникнення ЦД 4 категорії
є ХП. Основним дефектом в розвитку панкреатогенного діабету є недостатня секреція інсуліну поряд
з розвитком печінкової резистентності до нього, а також недостатня постпрандіальна глюкозозалежна
стимуляція секреції інсуліну через зниження продукції інкретіна. Периферична чутливість до інсуліну зазвичай компенсаторно підвищена, що може спричинити тяжкі випадки гіпоглікемії, особливо
на тлі інсулінотерапії, і обумовлює лабильний перебіг такого типу діабету. Однак, може спостерігатися
і периферична ІР. Клінічні прояви також обумовлені супутньою ЗНПЗ, і характеризуються наявністю
мальабсорбції і мальнутріціі, підвищеним ризиком розвитку остеопорозу і переломів кісток. В даний
час відсутні чіткі рекомендації ведення пацієнтів з ЦД 4 категорії, а основним завданням ставиться
досягнення рівня HbA1c < 7 % для мінімізації ризику розвитку ускладнень, як і при ЦД 1 і 2 типів.
Легка ступінь гіперглікемії може бути скоригована прийомом пероральних цукрознижувальних препаратів, важко хворі і хворі з дуже низькою масою тіла повинні отримувати замісну терапію інсуліном.
Також, вибір цукрознижуючої терапії залежить від первинного захворювання ПЗ, що лежить в основі
розвитку діабету.

Посилання

Expert Committee on the Diagnosis and Classification of Diabetes Mellitus. Diabetes Care 2003; 26(1): S5-S20.

American Diabetes Association. Diabetes Care 2002; 25: 213-229.

American Diabetes Association. Diabetes Care 2018; 41(1): S13-S27.

Petrov MS. Pancreatology 2017; 17(4): 523-526. https://doi.org/10.1016/j.pan.2017.06.007.

Hardt PD, Brendel MD, Kloer HU, Bretzel RG. Diabetes Care 2008; 31(2): S165-S169. https://doi.org/10.2337/dc08-s244.

Rickels MR, Bellin M, Toledo FGS, et al. Pancreatology 2013; 13(4): 336-342. https://doi.org/10.1016/j.pan.2013.05.002.

Ewald N, Kaufmann C, Raspe A, et al. Diab Metab Res Rev 2012; 28(4): 338-342. https://doi.org/10.1002/dmrr.2260.

Cui Y, Andersen DK. Pancreatology 2011; 11: 279-294. https://doi.org/10.1159/000329188.

Helm JF, Centeno BA, Coppola D, et al. Cancer Control 2008;15: 288-294. https://doi.org/10.1177/107327480801500403.

Moran A, Becker D, Casella SJ, et al. Diab Care 2010; 33: 2677-2683. https://doi.org/10.2337/dc10-1279.

Duggan ND, Conlon KC. Pract Gastroenterol 2017; 163: 14-23.

Muggeo M, Moghetti P, Faronato PP, et al. J Endocrinol Invest 1987; 10(3): 311-319. https://doi.org/10.1007/BF03348136.

Yki-Jдrvinen H, Kiviluoto T, Taskinen MR. Metabolism 1986; 35(8): 718-727.

Brunicardi FC, Chaiken RL, Ryan AS, et al. J Clin Endocrinol Metab 1996; 81(10): 3566-3572. https://doi.org/10.1210/jcem.81.10.8855802.

Rabiee A, Galiatsatos P, Salas-Carrillo R, et al. J Diabetes Sci Technol 2011;5(6): 1521-1528. https://doi.org/10.1177/193229681100500629.

Andersson AK, Flodstrom M, Sandler S. Biochem Biophys Res Commun 2001;281: 396-403. https://doi.org/10.1006/bbrc.2001.4361.

Boni-Schnetzler M, Boller S, Debray S, et al. Endocrinology 2009;150: 5218-5229. https://doi.org/10.1210/en.2009-0543.

Leung L, Radulovich N, Zhu CQ, et al. PLoS One 2012; 7: e46677. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0046677.

Ewald N, Bretzel RG. Eur J Intern Med 2013; 24: 203-206. https://doi.org/10.1016/j.ejim.2012.12.017.

Hart PA, Bellin MD, Andersen DK, et al. Lancet Gastroenterol Hepatol 2016; 1(3): 226-237. https://doi.org/10.1016/S2468-1253(16)30106-6.

Mann ST, Mann V, Stracke H, et al. Eur J Med Res 2008; 13: 68-72.

Duell EJ, Lucenteforte E, Olson SH, et al. Ann Oncol 2012; 23: 2964-2970. https://doi.org/10.1093/annonc/mds140.

Magruder JT, Elahi D, Andersen DK. Pancreas 2011; 40: 339-351. https://doi.org/10.1097/MPA.0b013e318209e05d.

Gubergric NB, Lukashevich GM, Golubova OA, et al. RZhGGK 2006; 6: 11-16.

Makuc J. Diabetes Metab Syndr Obes 2016; 9: 311-315. https://doi.org/10.2147/DMSO.S99701.

Moran A, Brunzell C, Cohen RC, et al. Diabetes Care 2010; 33(12): 2697-2708. https://doi.org/10.2337/dc10-1768.

Sadeghi N, Abbruzzese JL, Yeung SC, et al. Clin Cancer Res 2012; 18: 2905-2912. https://doi.org/10.1158/1078-0432.CCR11-2994.

Cefalu WT, Riddle MC. Diabetes Care 2015; 38(3): 352-354. https://doi.org/10.2337/dc14-3048.

Banerjee A, Onyuksel H. Nanomedicine 2013; 9(6): 722-728. https://doi.org/10.1016/j.nano.2012.12.005.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-06-13

Як цитувати

Журавльова , Л. В., & Журавлева, А. К. (2019). СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ПАНКРЕАТОГЕННИЙ ДІАБЕТ. Проблеми ендокринної патології, 68(2), 104–111. https://doi.org/10.21856/j-PEP.2019.2.15

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають

Схожі статті

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 > >> 

Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.