МОНІТОРИНГ МЕТАБОЛІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ: ОКРЕМІ ПРОБЛЕМИ ТА ЗАСОБИ ЇХ РОЗВ'ЯЗАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2019.4.19Ключові слова:
цукровий діабет, самоконтроль, глюкометр, кетонові тілаАнотація
На сьогодні доведена необхідність досягнення при цукровому діабеті (ЦД) стійкої нормалізації метаболічних порушень. Зазначене неможливо без проведення хворим заходів з самоконтролю. Виключно важливим визнано вимірювання глікемії з використанням глюкометрів. Цілком зрозуміло, що показання глюкометра є чіткими орієнтирами, а невірні цифри можуть призвести до помилкових дій хворого. Тому точність вимірювання повинна бути невід'ємною характеристикою приладу. Непоодинокими є ситуації, коли труднощі, що виникають при експлуатації глюкометра, знижують мотивацію до проведення заходів по самоконтролю з подальшою можливою відмовою хворого від визначення глікемії взагалі. Для запобігання цього, інструкція з експлуатації повинна бути доступною для розуміння, а сам глюкометр мати нескладність кодування або відсутність необхідності вводити код. Окрім того, глюкометр повинен мати зручний розмір з можливістю визначати рівень глікемії у будь-якій непередбаченій ситуації. Не повинно стати перешкодою для хворого зі зниженням гостроти зору процес зчитування показань. В сучасних глюкометрах це забезпечується наявністю дисплея певного розміру з підсвічуванням. Водночас тест-смужки повинні мати таку конструкцію, щоб хворий, навіть за наявності виражених порушень відчуття дотику, міг впевнено тримати в руках та чітко визначати їх лицьову та зворотну сторони. Важливим є забезпечення глюкометра певним обсягом пам'яті. Приладами, що відповідають сучасним вимогам, визнані глюкометри BIONIME Rightest® GM550 та BIONIME Rightest® GM110. Окрім показників цукру крові ефективний самоконтроль передбачає визначення кетонових тіл в сечі, що в амбулаторних умовах є цілком доступним за допомогою використання спеціальних тест-смужок Express Test (тест для визначення кетонів)
Посилання
Nathan DM. Diabetes Care. 2014; 37(1): 9-16. doi: http://doi.org/10.2337/dc13-2112.
Keng MJ, Tsiachristas A, Leal J, et al. Diabetes Obes Metab. 2019; 2. doi: http://doi.org/10.1111/dom.13821.
Testa R, Bonfigli AR, Prattichizzo F, et al. Nutrients. 2017; 9(5): 437. doi:http://doi.org/10.3390/nu9050437.
Ceriello A. Ihnat MA, Thorpe JE. J Clin Endocrinol Metab. 2009; 94(2): 410-415. https://doi.org/10.1210/jc. 2008-1824.
Freckmann G, Schmid C, Baumstark A, et al. J Diabetes Sci Technol. 2012; 6(5): 1060-1075. doi: http://doi.org/ 10.1177/193229681200600510.
Vitebskaja AV. Medicinskij Sovet 2016; 7: 124-127.
Thawabi M, Studyvin S. N Am J Med Sci. 2015; 7(6): 291-294. doi: http://doi.org/10.4103/1947-2714.157490.
Kumar K, Mehershahi S, Chime C, et al. Case Rep Gastroenterol. 2018; 12(2): 466-472. doi: http://doi.org/10.1159/ 000492205.
Wang Y, Desai M, Ryan PB, et al. Diabetes Res Clin Pract. 2017; 128: 83-90. doi: http://doi.org/10.1016/j.diabres.2017.04. 004.
ISSN 
ISSN 
