НЕЗЛОЯКIСНI ЗАХВОРЮВАННЯ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ ЧЕРЕЗ 30 РОКIВ ПIСЛЯ АВАРIЇ НА ЧАЕС
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2016.3.03Ключові слова:
аварiя на ЧАЕС, постраждалi внаслiдок аварiї, iонiзуюче випромiнювання, дiти, ендокринна система.Анотація
Ретроспективний аналiз даних 1992–2014 рр. показує, що частота тиреоїдної патологiї серед усiх осiб, якi постраждали внаслiдок аварiї на ЧАЕС становить 40,3 %, у учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї — 35,4 %, евакуйованих iз зони вiдчуження — 27,2 %, жителiв радiацiйно забруднених територiй — 28,6 %, що значно бiльше (p < 0,0001), нiж в загальнiй популяцiї (3,9 %) 30 Проблеми ендокринної патологiї № 3, 2016 Клiнiчна ендокринологiя населення України. Найбiльш поширеними незлоякiсними ендокринними захворюваннями у осiб, якi постраждали внаслiдок аварiї на ЧАЕС були: вузловий зоб — 14,4 %, хронiчний аутоiмунний тиреоїдит 8 %, предожирiння/ожирiння 41,9 %/36,8 %, предiабет/дiабет 15,5 %/21,4 %. Найбiльш частими незлоякiсними ендокринними захворюваннями у осiб, учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС були вузловий зоб — 21,8 %, хронiчний аутоiмунний тиреоїдит — 12,9 %, предожирiння/ожирiння — 41,7 %/33,61 %, предiабет/дiабет — 8,6 %/12,1 %. Критичною групою дiтей були евакуйованi з 30-км зони вiдчуження, опромiненi в вiцi 3–6 рокiв. У них дифузний нетоксичний зоб встановлений у 43,7 %, хронiчний аутоiмунний тиреоїдит — 1,7 %, первинний гiпотиреоз — 0,96 %, вузловий зоб — 2,6 %, а пiк поширеностi хронiчного аутоiмунного тиреоїдиту виявлено протягом 2001–2003 рр. — перiод їх активного статевого дозрiвання. Серед дiтей, якi були народженi вiд опромiнених батькiв (перше поколiння), захворювання щитовидної залози виявляли у 42,6 %, що перевищувало частоту в групi контролю, хронiчний аутоiмунний тиреоїдит виявлено помiтно рiдше — у 0,45 %, дифузний нетоксичний зоб у 9,5–13,8 %, вузловий зоб у 1,7 %. Незлоякiсна ендокринна патологiя у опромiнених дорослих i дiтей є частою, спостерiгається у 3–53 % осiб, виникає у бiльшостi постраждалих через 10–15 рокiв пiсля впливу радiацiйного фактора в результатi техногенної аварiї або iнциденту, продовжує повiльно зростати через 30 рокiв.
Посилання
Kaminskyi OV, Afanasyev DY, Kopilova O, et al. 75th Scientific Sessions American Diabetes Association’s June 5–9, 2015, Boston.
Kamins’kyj OV. Problemy radiacijnoi’ medycyny ta radiobiologii’: Zb nauk pr, 2014; 19:256-266.
Kamins’kyj OV, Pronin OV, Afanas’jev DJe. Problemy radiacijnoi’ medycyny ta radiobiologii’: Zb nauk pr, 2014; 19:267-276.
Shimizu Y, Kodama K, Nishi N, et al. BMJ 2010; 340:b5349, available at: http://www.bmj.com /content/340/bmj.b5349.
Kazakov VS, Demidchik EP, Astakhova LN. Nature 1992; 359:21.
Shore RE, Hildreth N, Dvoretsky P, et al. Am J Epidemiol 1993; 137;1068-1080.
Schneider AB, Ron E, Lubin J, et al. J Clin Endocrinol Metab 1993; 77:362-369.
Ron E, Lubin JH, Shore RE, et al. Radiat Res 1995; 141:259-277.
Yoshimoto Y, Ezaki H, Etoh R, et al. Radiat Res 1995; 141:278-286.
Völzke H, Werner A, Wallaschofski H, et al. Endocrine Care 2005; 90(8):4587.
Nagataki S, Shibata Y, Inoue S, et al. JAMA 1994; 272:364-370.
Hamilton TE, van Belle G, LoGerfo JP. JAMA 1987; 258:629-636.
Kerber R, Till JE, Simon SL, et al. JAMA 1993; 270:2076-2082.
Imaizumi M, Usa T, Tominaga T, et al. JAMA 2006; 295(9):1011-1022.
Davis S, Kopecky KJ, Hamilton TE, Onstad L. JAMA 2004; 292(21):2600-2613.
Pacini F, Vorontsova T, Molinaro E, et al. Lancet 1998; 352:763-766.
Boehm BO, Steinert M, Dietrich JW, et al. Endocrinology 2009; 160(4):625-630.
Imaizumi M, Sera N, Ueki I, et al. Thyroid 2011; 21(11):1177-1182.
Agate L, Mariotti S, Elisei R, et al. J Clin Endocrinol Metab 2008; 93(7):2729-2736.
Vermiglio F, Castagna MG, Volnova E, et al. Thyroid 1999; 9:781-786.
Ito M, Yamashita S, Ashizawa K, et al. Thyroid 1995; 5:365-368.
Buzunov VA, Pirogova EA, Krasnikova LI, et al. Zhurn NAMN Ukrai’ny 2006; 12(1):174-184.
Larin OS, Pan’kiv VI, Selivanenko MI, Grachova OO. Mizhnar Endokrynol Zhurn 2011; 3(35):10-18.
Vathaire F, El-Fayech C, Fedhila F, et al. Lancet Oncol 2012; 13(10):1002-1010.

ISSN
ISSN 






