КЛІНІЧНІ ВАРІАНТИ ПЕРВИННОГО ГІПЕРПАРАТИРЕОЗУ В ПАЦІЄНТІВ, ОБСТЕЖЕНИХ В ЕНДОКРИНОЛОГІЧНІЙ КЛІНІЦІ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2021.4.02Ключові слова:
Key words: primary hyperparathyroidism, clinical variants, diagnostics, monitoring.Анотація
Мета дослідження. Встановити структуру клінічних варіантів первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ) у пацієнтів, обстежених в умовах ендокринологічної клініки. Матеріали та методи. Обстежено 36 хворих з ПГПТ, пролікованих в хірургічному відділенні клініки ДУ «ІПЕП» за період 2018-2020 р.р. Проаналізовано скарги, стан кісткової, серцево-судинної, травної систем і нирок. Досліджено рівні паратгормону (ПТГ) в сироватці крові, загального і іонізованого кальцію крові, фосфору крові, рівня кальційурії та фосфорурії. Проведено УЗД органів шиї. Результати. Серед обстеженої групи переважали жінки. У всіх хворих при УЗД виявлено аденоми паращитоподібних залоз. При цьому у 70% мала місце м'яка форма захворювання. У 30% обстежених хворих встановлена органна патологія, в т.ч. з боку нирок (22,2%), серцево-судинної системи (19,4%), травного тракту (13,8%), кісткової системи (13,8%). У більшості хворих встановлено значне підвищення загального та іонізованого кальцію крові, яке завжди супроводжувалося підвищенням рівня ПТГ. В постопераційному періоді на першу добу достовірно знизилися рівні ПТГ (˂0,05), а на 3-4 добу відбулося зниження рівня валентного та іонізованого Са (˂0,05). Висновки. З метою оптимізації роботи з виявлення хворих з ПГПТ рекомендувати сімейним лікарям направляти до ендокринолога пацієнтів зі скаргами на загальну слабкість, втрату апетиту, міалгії, болі в кістках. Особливу увагу необхідно приділяти особам з патологічними переломами, рецидивуючою сечокам'яною хворобою, кістами верхньої щелепи. Виявлення підвищеного кальцію в крові, навіть незначного, дозволить зв'язати ці скарги з наявністю гіперпаратиреозу. Доцільно використовувати на амбулаторному прийомі опитувальники, які дозволяють швидко і ретельно досліджувати патологічний стан пацієнтів. На сьогодні хірургічне лікування є найбільш ефективним методом лікування первинного гіперпаратиреозу. Воно повинно проводитися навіть при асимптомних формах захворювання, що дозволяє попередити розвиток важких, невиліковних ускладнень.
Посилання
Zhu CY, Sturgeon C, Yeh MW. JAMA 2020;323(12):1186-1187. https://doi.org/10.1001/jama.2020.0538.
Cheren'ko SM. Pervichnyj giperparatireoz: osnovy patogeneza, diagnostiki i hirurgicheskogo lechenija, Kiev, 2011: 147 p.
Vignali E, Cetani F, Chiavistelli S, et al. Endocr Connect 2015;4(3): 172-178.
Bilezikian JP. J Clin Endocrinol Metab 2018;103(11): 3993-4004. https://doi.org/10.1210/jc.2018-01225.
Makarov IV. Giperparatireoz: uchebnoe posobie, Samara, 2014: 132 p.
Farhutdinova LM. Arhiv Vnutrennej Mediciny 2020; 10(2): 94-101. https://doi.org/10.20514/2226-6704-2020-10-2-94-101.
Farhutdinova LM, Mohammad SJu, Jamaev IM, Abdulguzhin BI. Jendokrinnaja Hirurgija 2020;14(2): 21-24. https://doi.org/10.14341/serg12302.
Dedov II, Mel'nichenko GA, Mokrysheva NG, et al. Problemy Jendokrinologii 2016;62(6): 40-77. https://doi.org/10.14341/probl201662640-77.
Janevskaja LG, Karonova TL, Slepcov IV, et al. Klin Jeksper Tireoidologija 2019;15(1): 19-29. https://doi.org/10.14341/ket10213.
ISSN 
ISSN 
