ГОРМОНАЛЬНІ ТА ВЕГЕТАТИВНІ ФАКТОРИ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ

Анотація

Поєднання артеріальної гіпертензії (АГ) та інсулінорезистентності (ІР) значно збільшує ризик серцево-судинних ускладнень. Мета дослідження: вивчення показників вуглеводного обміну, активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, кальційрегулюючих гормонів, глюкокортикоїдної функції наднирників, стану вегетативної нервової системи і їх можливих взаємозв’язків з гемодинамічними параметрами у хворих на АГ з різною чутливістю до інсуліну. Проведено комплексне дослідження гормонального профілю радіоімунним методом і центральної гемодинаміки методом ехокардіографії у 72 хворих на АГ II стадії, 1-2 ступеня, чоловічої статі (середній вік – 54,1±3,4 роки), з індексом маси тіла до 30 кг/мІ, з яких у 32 хворих виявлена ІР, у 40 – її відсутність. ІР верифікували за величиною індексу НОМА-IR, що перевищувала 2,77. Для оцінки стану вегетативної нервової системи проводили дослідження варіабельності серцевого ритму. Встановлено, що у хворих на АГ з ІР вірогідно підвищені активність реніну плазми, рівні ангіотензину II, кортизолу, інсуліну, паратгормону, знижується парасимпатичний і підвищується симпатичний тонус. У функціонуванні симпато-адреналової системи переважає вплив медіаторної ланки. За результатами факторного аналізу у хворих на АГ з ІР визначається відмітна структура взаємозв’язків нейрогуморальних регуляторів з основними показниками центральної гемодинаміки і міжгормональних взаємодій, підвищуються прямі регуляторні ефекти ангіотензину II, інсуліну, прогестерону, паратгормону на показники центральної гемодинаміки, збільшується модуляція пресорної дії. Проведене дослідження дозволило виявити не тільки особливості нейрогуморальних профілів у хворих на АГ залежно від ІР, але і встановити відмітні ознаки в структурі регуляторного процесу центральної гемодинаміки та міжгормональних взаємодій, що необхідно враховувати при призначенні антигіпертензивної терапії.