ПРОБЛЕМА ДІАБЕТОГЕННОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТАТИНІВ І ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ (огляд лІтератури)

Автор(и)

  • Бугерук В. В. Одеський національний медичний університет, м. Одесса, Україна
  • Волошина О. Б. Одеський національний медичний університет, м. Одесса, Україна
  • Дукова О. Р. Одеський національний медичний університет, м. Одесса, Україна
  • Лисий І. С. Одеський національний медичний університет, м. Одесса, Україна
  • Найдьонова О. В. Одеський національний медичний університет, м. Одесса, Україна
  • Дичко Т. О. Одеський національний медичний університет, м. Одесса, Україна

DOI:

https://doi.org/10.21856/j-PEP.2020.4.19

Ключові слова:

статини, нові випадки цукрового діабету

Анотація

Метою проведеної роботи було на підставі огляду даних літератури проаналізувати значення діабетогенного потенціалу статинів та можливостей вирішення цієї проблеми в пацієнтів з цукровим діабетом та без діабету.Матеріал і методи. Був проведений систематичний огляд літературних даних, які включали результати експериментальних та клінічних досліджень, у тому числі багатоцентрових плацебо контрольованих досліджень (JUPITER, ТNТ, IDEAL, SPARCL, METSIM, WOSCOPS, ALLHAT-LLT, PROSPER та ін.), систематичні огляди літератури, метааналізи, сучасні міжнародні рекомендації щодо статинотерапії у пацієнтів високого ризику з і без цукрового діабету.Результати аналізу проведених досліджень щодо впливу довготривалої статинотерапії, даних рандомізованих клінічних та генетичних досліджень надають переконливі докази того, що терапія статинами пов’язана з невеликим, але значним абсолютним збільшенням ризику розвитку нових випадків цукрового діабету (приблизно один випадок на 1000 пацієнтів на рік лікування), але також запобігає за той же період виникненню п’яти нових випадків серцево-судинних захворювань. Виявлений діабетогенний потенціал статинів може бути класовим ефектом, ризик збільшує високоінтенсивна статинотерапія. Механізм розвитку діабету реалізується через зниження функції панкреатичних β-клітин та порушення інсулінорезистентності. Базуючись на сучасних міжнародних рекомендаціях (ESC 2019, ADA 2020), в статті підкреслюється, що не зважаючи на помірний діабетогенний потенціал, статини рекомендовано застосувати для первинної та вторинної профілактики в пацієнтів з високим ризиком кардіоваскулярних ускладнень, в тому числі й у хворих на цукровий діабет.Зроблені висновки, що статинотерапія, особливо інтенсивна, може сприяти виникненню нових випадків цукрового діабету, передусім в осіб з метаболічним синдромом та інсулінорезистентністю. Не зважаючи на помірний діабетогенний потенціал, статини рекомендовані сучасними міжнародними організаціями (ESC 2019, ADA 2020) в первинній та вторинній профілактиці для пацієнтів з високим ризиком кардіоваскулярних ускладнень, в тому числі й в пацієнтів з цукровим діабетом. Статинотерапія у хворих має бути індивідуалізованою з урахуванням віку, статі пацієнтів, супутньої патології, показників вуглеводного та ліпідного обміну, а також наявності діабетогенних факторів ризику. Пацієнти потребують модифікації способу життя для зменшення діабетогенних ризиків.

Посилання

Barquera S, Pedroza-Tobнas A, Medina C, et al. Arch Med Res 2015; 46(5): 328-338. doi: http://doi.org/10.1016/j.arcmed.2015.06.006.

Cosentino F, Grant P, Aboyans V. et al. Eur Heart J 2019; 41(2): 255-323. doi: https://doi.org/10.1093/eurheartj/ehz486.

Mach F, Baigent C, Catapano A, et al. Eur Heart J 2019.doi: http://doi.org/10.1093/eurheartj/ehz455.

Thakker D, Nair S, Pagada A, et al. Pharmacoepidemiol Drug Saf 2016; 25: 1131-1149.

Armitage J. Lancet 2007;370: 1781-1790.

Agarwala A, Kulkarni S, Maddox T. Curr Cardiol Rep 2018; 20: 50. doi: https://doi.org/10.1007/s11886-018-0995-6.

Angelidi AM, Stambolliu E, Adamapoulou KI, et al. Int J Endocrinol 2018; 2018: 8380192. doi: https://doi.org/10.1155/2018/8380192.

Cai R, Yuan Y, Yi Z, et al. PloS One 2014; 9(8): e104922.

Ridker P, Danielson E, Fonseca F, et al. N Engl J Med 2008; 359: 2195-2207.

Koh KK, Quon MJ, Sakuma I. Int J Cardiol 2013; 166(2): 509-515.

National Institutes of Health. Search the Liver Tox Database. LIVERTOX, available at: https://livertox.nih.gov/.

Waters D, Ho J, DeMicco D, et al. J Am Coll Cardiol 2011; 57: 1535-1545.

Waters D, Ho J, Boekholdt S, et al. J Am Coll Cardiol 2013; 61: 148-152.

Go AS, Ambrosy AP, Kheder K, Fan D. Am J Cardiol 2019: S0002-9149(19)31305-0. doi: http://doi.org/10.1016/j.amjcard.2019.11.011.

Cederberg H, Stančáková A, Yaluri N, et al. Diabetologia 2015; 58: 1109-1117.

Ahmadizar F, Ochoa-Rosales C, Glisic M, et al. Br J Clin Pharmacol 2019; 85: 993-1002.

Preiss D, Seshasai S, Welsh P, Murphy S, et al. JAMA 2011; 305: 2556-2564.

Shepherd J, Cobbe S, Ford I, et al. N Engl J Med 1995;333: 1301-1307.

Officers A. JAMA 2002; 288: 2998-3007.

Shepherd J, Blauw G, Murphy M, et al. Lancet 2002;360: 1623-1630.

Teramoto T, Shimano H, Yokote K, Urashima M. Expert Opin Pharmacother 2010; 11: 817-828.

Newman CB, Preiss D, Tobert JA, et al. Arteriosclerosis,Thrombosis and Vascular Biology 2019; 39: e38-e81.

doi: http://doi.org/10.1161/ATV.0000000000000073.

Carmena R, Betteridge DJ. Cur Atheroscler Rep 2019;21: 23. doi: https://doi.org/10.1007/s11883-019-0780-z.

Betteridge DJ, Carmena R. Nat Rev Endocrinol 2016;12: 90-110.

Swerdlow D, Preiss D, Kuchenbaecker K, et al.Lancet 2015; 385(9965): 351-361. doi: http://doi.org/10.1016/S0140-6736(14)61183-1.

Chan DC, Pang J, Watts GF. Curr Atheroscler Rep 2015;17(1): 472. doi: https://doi.org/10. 1007/s11883-014-0472-72015.

Yada T, Nakata M, Shiraishi T, Kakei M. Br J Pharmacol 1999; 126: 1205-1213.

Mach F, Ray KK, Wiklund O, et al. Eur Heart J 2018;39(27): 2526-2539. doi: http://doi.org/10.1093/eurheartj/ehy182.

Nakata M, Nagasaka S, Kusaka I, et al. Diabetologia 2006; 49: 1881-1892.

Jiang Z, Yu B, Li Y. Med Sci Monit 2016; 22: 2825-2830.

Parpal S, Karlsson M, Thorn H, Stralfors P. J Biol Chem 2001; 276: 9670-9678.

Larsen S, Stride N, Hey-Mogensen M, et al. J Am Coll Cardiol 2013; 61: 44-53.

Lorza-Gil E, Salerno AG, Wanschel AC, et al. Toxicology 2016; 344-346: 42-52.

Frayling T.M. Lancet 2015; 385: 310-312.

Li S, Shin HJ, Ding EL, et al. JAMA 2009; 302: 179-188.

Baker WL, Talati R, White CM, et al. Diabetes Res Clin Pract 2010; 87: 98-107.

Metz S, Rabaglia M, Stock J, Kowluru A. Biochem 1993;295: 31-40.

Yaluri N, Modi S, Lуpez Rodrнguez M, et al. PloS One 2015; 10: e0142902.

ADA. Cardiovascular Disease and Risk Management:Standards of Medical Care in Diabetes – 2020. Diabetes Care 2020; 43(1): S111-134. doi: https://doi.org/10.2337/dc20-S010.

Kamran H, Kupferstein E, Sharma N, et al. Cardiorenal Med 2018; 8(2): 105-112. doi: http://doi.org/10.1159/000485196.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-11-12

Як цитувати

Бугерук, В. В., Волошина, О. Б., Дукова, О. Р., Лисий, І. С., Найдьонова, О. В., & Дичко, Т. О. (2020). ПРОБЛЕМА ДІАБЕТОГЕННОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТАТИНІВ І ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ (огляд лІтератури). Проблеми ендокринної патології, 74(4), 147–154. https://doi.org/10.21856/j-PEP.2020.4.19

Схожі статті

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 > >> 

Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.