ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ ХЛОПЦІВ ІЗ ГІПОАНДРОГЕНІЄЮ РІЗНОГО СТУПЕНЯ

Анотація

Мета дослідження – Визначити особливості харчування хлопців із затримкою статевого розвитку та лабораторними ознаками гіпоандрогенії різного ступеня.

Матеріали та методи. Проведено комплексне обстеження 50 хлопців-підлітків віком 14-18 років із затримкою статевого розвитку (ЗСР), яке передбачало оцінку сомато-статевого розвитку, показників гормонального статусу та анкетування щодо характеру харчування. За умов рівня загального тестостерону (ЗТ) менш ніж 12,0 нмоль/л визначали гіпоандрогенію (ГА) різного ступеню. Аналіз результатів анкетування був проведеній з урахуванням ступеню ГА та особливостей фізичного розвитку. Проведено статистичну обробку отриманих результатів.

Результати. Визначено значущі відмінності в кратності та характері харчування хлопців-підлітків із ЗСР та ГА різного ступеню. Встановлено, що хлопці із нормальним рівнем ЗТ та ГА І ст. на сніданок віддавали перевагу поживним та корисним стравам, вживали морепродукти та горох. Підлітки, які споживали рис та пшеничну кашу, мали менший ступінь ГА (відповідно F=2,99; р=0,044 та F=4,75; р=0,011). Хлопці із ГА ІІ-ІІІ ст. не дотримувалися режиму харчування, на сніданок частіше споживали страви та продукти, що зазвичай рекомендовано для додаткових прийомів їжі. В їх раціоні переважали фрукти, житній хліб та були відсутні морепродукти, що за результатами однофакторного дисперсійного аналізу збільшувало ризик прогресування ГА (F=11,31; р=0,001). Також доведено зв’язок між характером харчування та фізичним розвитком хлопців із ЗСР та ГА. Хлопці з нормальною масою тіла частіше вживали червоне м’ясо, томати, броколі, ніж пацієнти із надлишком або дефіцитом маси тіла. У пацієнтів з дефіцитом маси тіла переважали страви із курячого м’яса. Доведено позитивний вплив щоденного вживання капусти та насіння соняшника на довжину тіла хлопців (відповідно F=3,02; р=0,032 та F=7,16; р=0,015)

Висновки. Визначено якісні відмінності у режимі та стані харчування у хлопців з клінічними ознаками ЗСР та різним ступенем ГА. Обґрунтовано доцільність корекції харчової поведінки та дієтичного режиму у підлітків із групи ризику щодо порушення статевого розвитку.