ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСНОЇ ПОВЕДІНКИ ЩУРІВ ЗА УМОВ ГОСТРОГО ЕМОЦІЙНОГО НАВАНТАЖЕННЯ ПРИ ГІПЕРТИРЕОЗІ В РАННЬОМУ ОНТОГЕНЕЗІ

Анотація

Актуальність. Період раннього онтогенезу є вкрай вразливим до впливу сучасних стресорних факторів. Відомо, що до процесів адаптації залучається тиреоїдна вісь, проте розповсюджені порушення її функцій вимагають розкриття механізмів формування адаптивної відповіді за цих умов.

Мета роботи - визначення ролі окремих нейромедіаторних амінокислот і серотоніну у формуванні захисної адаптивної реакції ЦНС при експериментальному гіпертиреозі та надмірному емоційному навантаженні в ранньому віці.

Матеріали та методи. Дослідження проведено на 30 білих безпородних щурах віком 30-40 діб, вагою 40-60 г, які випадковим чином були розподілені на дві групи: «експериментальний гіпертиреоз» (n=15) та «контроль» (n=15). Стан експериментального гіпертиреозу створювали шляхом введення з їжею L-тироксину упродовж двох тижнів у дозі 3 мкг з поступовим збільшенням відносно попередньої. Поведінку досліджували у піднесеному хрестоподібному лабіринті та у водному лабіринті Морріса. Після створення моделі експериментального гіпертиреозу та гострого емоційного навантаження у тварин обох груп проводили декапітацію та, за стандартною методикою, встановлювали вміст нейромедіаторних сполук і серотоніну. Математична обробка включала розрахунки середніх арифметичних значень, стандартних відхилень, а також кореляційний аналіз Пірсона.

Результати. В щурів з експериментальним гіпертиреозом встановили перерозподіл рухової активності у бік перебування в незахищеному просторі, що свідчить про анксіолітичний ефект тиреоїдних гормонів. Додатковий вплив гострого емоційного навантаження призвів до надмірного зростання звішувань вертикальної рухливості при зменшенні з’явлень у відкритих місцях, ослаблення раціональної і ефективної тривожності та емоційності, що вказує на формування стану анксіогенності. Дослідження зв’язків між поведінкою і нейромедіаторними амінокислотами та серотоніном показали залучення гальмівної системи ГАМК та серотоніну.

Висновки. Стан гіпертиреозу у щурів в ранньому онтогенезі супроводжувався анксіолітичним ефектом, додатковий вплив емоційного навантаження призводив до анксіогенності та погіршення пам’яті. Формування захисної адаптивної поведінки підтримувалося за участі нейромедіаторних амінокислот і серотоніну.