АГОНІСТИ РЕЦЕПТОРІВ ГПП-1: ПЕРЕВАГИ ТА РИЗИКИ

Анотація

Агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (арГПП-1) активно використовуються для лікування цукрового діабету 2 типу та ожиріння, оскільки вони ефективно знижують рівень глікемії, сприяють зменшенню маси тіла та підвищенню якості життя пацієнтів. Попри беззаперечні переваги та розширення показань до застосування арГПП-1, зокрема, у пацієнтів з ожирінням без цукрового діабету, зростає потреба у глибокому вивченні їхнього профілю безпеки.

Мета: на основі аналізу наукової літератури встановити переваги та недоліки використання агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1.

Матеріали та методи. Проведено аналіз досліджень різних баз даних, зокрема Scopus, Web of Science, Google Scholar, PubMed, SpringerLink, reprotox, Medline, Cochrane Library, за 2016-2026 роки. Аналізувалися результати рандомізованих клінічних досліджень, мета-аналізів і рекомендацій провідних діабетологічних асоціацій, що оцінювали ефекти арГПП-1  у пацієнтів з ЦД 2 типу та ожирінням.

Результати. АрГПП-1 володіють високою клінічною ефективністю, котра поєднує гарний глікемічний контроль та значне зниження маси тіла, разом із доведеною кардіо- та нефропротекторною дією. Відповідно, завдяки цим фармакодинамічним ефектам підтверджується надзвичайна цінність арГПП-1 у лікуванні поширених метаболічних порушень. Але їх застосування повинно ґрунтуватися на індивідуальній оцінці користі й ризику з урахуванням супутньої патології та індивідуальних особливостей пацієнтів. Оскільки, скажімо, попри метаболічні переваги при фармакотерапії ожиріння та ЦД 2 типу, тривале застосування семаглутиду може мати побічний ефект у вигляді втрати м’язової маси, особливо у пацієнтів із початковими ознаками саркопенії та літніх осіб. Попри клінічну ефективність арГПП-1, викликає занепокоєння їх вплив на екзокринну функцію підшлункової залози та можливий зв’язок з гострим панкреатитом. Встановлення причинно-наслідкових зв’язків є критично важливим для безпеки пацієнтів, особливо з факторами ризику.

Висновки. Комплексна оцінка балансу переваг і ризиків тривалого застосування агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, оптимізація терапевтичних підходів, особливо у пацієнтів із супутніми факторами ризику, є критично важливими для підвищення безпеки пацієнтів та забезпечення максимальної користі цієї групи лікарських засобів.