ЕФЕКТИВНІСТЬ АГОНІСТУ РЕЦЕПТОРІВ ГЛЮКАГОНОПОДІБНОГО ПЕПТИДУ-1 ЛІРАГЛУТИДУ В ЛІКУВАННІ ОЖИРІННЯ (огляд літератури)
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2023.1.08Ключові слова:
ожиріння, надлишкова маса тіла, агоніст рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1, ліраглутид, цукровий дiабет 2 типу, артеріальна гіпертензіяАнотація
Ожиріння – це надзвичайно поширене хронічне метаболічне захворювання, яке становить загрозу здоров'ю людини. Основними напрямками лікування ожиріння є корекція способу життя, в першу чергу, модифікація дієти і підвищення рівня фізичної активності, та фармакотерапія. Серед існуючих фармакологічних препаратів, які використовуються для лікування ожиріння, особливий інтерес викликають агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 і, в першу чергу, ліраглутид.
У даному огляді наведені результати цілого ряду досліджень, які присвячено вивченню ефективності та безпеки ліраглутиду при лікуванні надлишкової маси тіла та ожиріння, в тому числі, і у хворих на цукровий діабет 2 типу. Данні літератури свідчать про те, що застосування ліраглутиду викликає стійке зниження маси тіла у більшості пацієнтів із надлишковою масою тіла та ожирінням, призводить до суттєвого покращення вуглеводного і ліпідного обмінів, а також до зниженням виразності асоційованої з ожирінням артеріальної гіпертензії.
Важливим показанням для застосування ліраглутиду є не тільки ожиріння, а й сам цукровий діабет 2 типу, який перебігає на тлі надлишкової маси тіла або ожиріння. Результатом лікування ліраглутидом хворих з ожирінням без цукрового діабету 2 типу є зниження ризику розвитку останнього, а у хворих з ожирінням, незалежно від наявності або відсутності цукрового діабету 2 типу, гальмування прогресування атеросклерозу, гіпертензії та зниження серцево-судинного ризику. Крім того, застосування ліраглутиду є перспективним напрямком лікування таких асоційованих з ожирінням захворювань, як синдром обструктивного апное сну, синдром полікістозних яєчників у жінок та чоловіче безпліддя.
Ліраглутид проявляє співставну ефективність щодо здатності знижувати масу тіла у хворих з ожирінням порівняно з іншими препаратами аналогічної спрямованості, однак призводить до найбільш виразного зниження кардіо-метаболічних порушень у даної категорії хворих.
Посилання
World Health Organization. Obesity: preventing and managing the global epidemic, Geneva,1997.
Koval SM, Reznik LA, Miloslavsky DK, et al. Probl Endocrine Pathol 2020;74(4): 66-70. https://doi.org/10.21856/j-PEP.2020.4.08
Koval SM, Reznik LA, Starchenko TG, et al. Probl Endocrine Pathol 2021;77(3): 47-51. https://doi.org/10.21856/j-PEP.2021.3.06
Koval SM, Mysnichenko OV, Penkova MY. Probl Endocrine Pathol 2020;74(4): 60-65. https://doi.org/10.21856/j-PEP.2020.4.07
Fadjejenko GD, Nikiforova JaV. Ukr Terapevt Zhurn 2019;(1): 7-13. https://doi.org/10.30978/UTJ2019-1-7
Garvey WT, Mechanick JI, Brett EM, et al. Endocr Pract 2016;22(3): 1-203. https://doi.org/10.4158/EP161365.GL
Biddle S, García Bengoechea E, Pedisic Z, et al. Curr Obes Rep 2017;6(2): 134-147. https://doi.org/10.1007/s13679-017-0256-9
Wharton S, Lau DCW, Vallis M, et al. CMAJ 2020;192(31): E875-E891. https://doi.org/10.1503/cmaj.191707
Mechanick JI, Hurley DL, Garvey WT. Endocr Pract 2017;23(3): 372-378. https://doi.org/10.4158/EP161688.PS
Heymsfield SB, Wadden TA. N Engl J Med 2017;376(3): 254-266. https://doi.org/10.1056/NEJMra1514009
Fruhbeck G, Busetto L, Dicker D, et al. Obes Facts 2019;12(2): 131-136. https://doi.org/10.1159/000497124
Singh AK, Singh R. Expert Rev Clin Pharmacol 2020;13: 53-64. https://doi.org/10.1080/17512433.2020.1698291
Fitch A, Ingersoll AB. Postgrad Med 2021;133(3): 310-319. https://doi.org/10.1080/00325481.2020.1845534
Alruwaili H, Dehestani B, le Roux CW. Clin Pharmacol 2021;13: 53-60. https://doi.org/10.2147/CPAA.S276085
Shah M, Vella A. Rev Endocr Metab Disord 2014;15(3): 181-187. https://doi.org/10.1007/s11154-014-9289-5
van Bloemendaal L, Ten Kulve JS, la Fleur SE, et al. J Endocrinol 2014;221(1): T1-16. https://doi.org/10.1530/JOE-13-0414
Mehta A, Marso SP, Neeland IJ. Obes Sci Pract 2017;3(1): 3-14. https://doi.org/10.1002/osp4.84
Astrup A, Rossner S, Van Gaal L, et al. Lancet 2009;374: 1606-1616. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(09)61375-1
Astrup A, Carraro R, Finer N, et al. Int J Obes (Lond) 2012;36(6): 843-854. https://doi.org/10.1038/ijo.2011.158
Pi-Sunyer X, Astrup A, Fujioka K, et al. N Engl J Med 2015;373(1): 11-22. https://doi.org/10.1056/NEJMoa1411892
le Roux CW, Astrup A, Fujioka K, et al. Lancet 2017;389(10077): 1399-1409. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(17)30069-7
Davies MJ, Bergenstal R, Bode B, et al. JAMA 2015;314(7): 687-699. https://doi.org/10.1001/jama.2015.9676
Wadden TA, Hollander P, Klein S, et al. Int J Obes (Lond) 2013;37(11): 1443-1451. https://doi.org/10.1038/ijo.2013.120
Lundgren JR, Janus C, Jensen SBK, et al. N Engl J Med 2021;384(18): 1719-1730. https://doi.org/10.1056/NEJMoa2028198
Blackman A, Foster GD, Zammit G, et al. Int J Obes (Lond) 2016;40(8): 1310-1319. https://doi.org/10.1038/ijo.2016.52
Goncharova OA, Arkhypkina TL, Liubymova LP. Probl Endocrine Pathol 2022;79(2): 105-111. https://doi.org/10.21856/j-PEP.2022.2.15
Andersen E, Juhl CR, Kjøller ET, et al. Hum Reprod 2022;37(7): 1414-1422. https://doi.org/10.1093/humrep/deac096
ISSN 
ISSN 
