ВПЛИВ ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНА SIRT1 (rs2273773) НА МАРКЕРИ СЕРЦЕВО-СУДИННОГО РИЗИКУ У ПАЦІЄНТІВ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ ТА НАДЛИШКОВОЮ ВАГОЮ ЗІ СХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ ПОПУЛЯЦІЇ

Анотація

Наявні свідчення того, що сиртуїни як енергетичні сенсори мають внесок до патогенезу ожиріння та пов’язаних метаболічних і серцево-судинних захворювань у людини. Однонуклеотидний поліморфізм (ОНП) C > Т (rs2273773) гена SIRT1 являє собою так звану «мовчазну» мутацію в екзоні 5 і може бути зчепленим з іншими мутаціями, що впливають як на рівні білка сиртуїну-1, так і на його активність. Метою дослідження була оцінка зв'язку поліморфних варіантів rs2273773 гена сіртуїну-1 з характеристиками інсулінорезистентності та гормональної активності жирової тканини у пацієнтів з надлишковою вагою та цукровим діабетом 2 типу зі східноукраїнської популяції.

Матеріали та методи. Дослідження проведено відповідно до міжнародних та вітчизняних етичних та морально-правових вимог та ухвалено Комітетом з медичної етики при ДУ ІПЕП. Всі обстежені пацієнти проходили стаціонарне лікування в клініці інституту. Проведено ретроспективний аналіз клініко-біохімічних показників, отриманих для пацієнтів, зразки яких входять до колекції ДНК хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу. Відібрано 61 хворого на ЦД 2 типу (ж/ч: 27/34) віком 53,35 ± 1,38 років, з тривалістю діабету 5,33 ± 0,67 років, рівнем глікозильованого гемоглобіну 7,74 ± 0,19 %, з індексом маси тіла 33,28 ± 0,89 кг/м², зі співвідношенням обсягу талії до обсягу стегон 0,99 ± 0,01. Антидіабетична терапія включала сульфаніламіди, бігуаніди або їх поєднання. Клініко-біохімічні та імуноферментні вимірювання проведено на базі Національного Інституту громадського здоров'я та навколишнього середовища (м. Білтховен, Нідерланди) в межах наукового співробітництва. Інсулінорезистентність характеризували за індексом НОМА-IR, НОМА-ІR/адипонектин, адипонектин/лептин, НОМА-ІR/лептин, Adipo-IR та рядом інших сурогатних індексів. Патологічний вплив дисліпідемії оцінювали за індексами ризику Кастеллі І та ІІ і тригліцерид-глюкозним індексом.

Визначення однонуклеотидної заміни цитозину на тимін у екзоні 5 гена SIRT1 rs2273773 (С > T) здійснювали методом полімеразної ланцюгової реакції з двома парами протиставлених праймерів. Електрофоретичне фракціонування визначало наступні генотипи за геном SIRT1 rs2273773 (С > T): СС — 314/228 п.н.; CT — 314/228/135 п.н.; TT — 314/135 п.н. Розраховували частоти алелей для дослідженого генотипу. Нормальність розподілу змінних визначали за допомогою критерію Колмогорова-Смірнова. Для порівняння показників, які характеризуються нормальним розподілом, застосовували непарний двобічний t-критерій Стьюдента, для порівняння параметрів із ненормальним розподілом — критерій Манна-Уітні. Для статистичної оцінки розбіжностей, спостережуваних між емпіричними і теоретичними частотами варіаційного ряду, застосовувався критерій χ² (хі-квадрат).

Результати. Генотипування за вищевказаним ОНП свідчить про те, що немає накопичення певних генотипів за умов дослідженої патології. Попередній аналіз функціональної значущості поліморфізму було проведено за рецесивною моделлю успадкування, тобто носіїв СС (n = 24) проти СТ + ТТ (n = 37).

Аналіз клінічних параметрів виявив, що даний ОНП не впливав зі статистичною значущістю на вік маніфестації ЦД 2 типу, ступінь компенсації діабету, НОМА-IR, індекси атерогенності, артеріальний тиск та ступінь ожиріння. Однак спостерігалася тенденція (0,05 < P < 0,1) стосовно гірших показників, які характеризують інсулінорезистентність жирової тканини (НОМА-ІR/адипонектин,
НОМА-ІR/лептин, адипонектин/лептин), у носіїв мутантного Т-алеля. Вищевказане супроводжувалося зсувом тригліцерид-глюкозного індексу (СС-носії: 8,15 (4,29; 14,81) од. проти 10,91 (6,88; 16,39) од. у групі СС + СТ, 0,05 < P < 0,1) та параметрів дисліпідемії (тригліцериди, холестерин ліпопротеїнів високої щільності). Виявлено негативний вплив мутантного Т-алеля на показники, які пов’язані з гормональною функцією жирової тканини. Так, має місце статистично значуще зниження рівнів найбільш активної форми протизапального адипоцитокіну — адипонектину з високою молекулярною масою — у носіїв Т-алеля відносно показника за СС-генотипу (1,96 ± 0,19 проти 3,09 ± 0,50 мг/л, відповідно, Р < 0,05). Це супроводжувалося зниженням рівнів васпіну — адипокіну, який підвищує чутливість до інсуліну, гальмує синтез прозапальних цитокінів та бере участь у регуляції прийому їжі (СС-носії: 0,33 (0,20; 0,64) проти 0,19 (0,08; 0,49) мкг/л у групі СС + СТ, P < 0,05). Наявні тенденції щодо більших рівнів показників хронічного запалення (ФНП-α, ІЛ-6 та ІЛ-1b), які, однак, не сягають статистичної значущості. Також у носіїв Т-алеля спостерігалася суттєво вища активність супероксид­дисмутази (24,77 ± 0,92 проти 20,46 ± 0,68 кОд/ммоль Hb, Р < 0,01) та рівні загального (44,24 ± 3,45 проти 31,39 ± 2,96 мкмоль/ммоль Hb, Р < 0,01) і відновленого глутатіону (35,10 ± 2,96 проти 21,86 ± 2,24 мкмоль/ммоль Hb, Р < 0,01) в еритроцитах. Вищезазначене, скоріше за все, має компенсаторний характер та свідчить про активні процеси ліпопероксидації.

Висновок. Аналіз гормональної активності жирової тканини дозволяє припустити більший серцево-судинний ризик у носіїв мінорного алеля за поліморфізмом C > Т rs2273773 гена сиртуїну-1 серед хворих на цукровий діабет 2 типу з надлишковою вагою у східноукраїнській популяції. Отримані результати можуть бути використані для оптимізації режимів профілактики та лікування осіб з надмірною вагою та пацієнтів з діабетом 2 типу, що сприятиме збереженню працездатності та підвищенню тривалості та якості життя.