ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ТАРГЕТНО-ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ ПСИХОКОРЕКЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ У ЖІНОК З НЕОНКОЛОГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ

Анотація

На основі результатів обстеження 59 жінок з гіпертиреозом, 54 — з гіпотиреозом та 50 соматично здорових осіб, проведено комплексну оцінку чинників формування психологічної дезадаптації жінок з неонкологічними захворюваннями щитоподібної залози. Виявлено основні психологічні проблеми та чинники їх психогенезу, асоційовані з перебігом ендокринологічного захворювання у жінок з патологією щитовидної залози, встановлено особливості психоемоційного стану в залежності від виду гормональної дисфункції. Ідентифіковано патерни копінгу, властиві хворим з синдромом гіпотиреозу та гіпертиреозу. Визначено специфіку реагування на захворювання поміж пацієнток з різними видами тиреопатій. Охарактеризовано віктимний статус у взаємозв’язку з наявністю хронічної соматичної патології у жінок з захворюваннями щитовидної залози. Досліджено показники якості життя пацієнток з гіпотиреозом та гіпертиреозом. В ході роботи обґрунтовані і визначені фактори — складові психологічної дезадаптації пацієнток з тиреопатіями, варіанти взаємодії яких визначають механізми її розвитку та клініко-психологічні особливості перебігу: психобіологічний, основою якого є вплив гормонального дисбалансу на стан нервової системи, та вторинно-психогенний, що проявляється особистісно-психосоціальною дезадаптацією хворих. На основі отриманих результатів сформульовано і доведено гіпотезу щодо двофакторного психогенезу психологічної дезадаптації у зазначеного контингенту, яка стала основою для розробки та впровадження в ендокринологічну й медико-психологічну практику таргетно-диференційованої бідирективної системи медико-психологічних заходів для пацієнток з тиреопатіями, кінцевою метою якого є не тільки усунення наявних психоемоційних та особистісних деформацій пацієнток, а також адаптація і прийняття себе в ситуації власного захворювання, прийняття відповідальності за себе і стан здоров’я, формування й підтримка навичок його збереження, що призвело до підвищення ефективності соматотропного лікування та значного покращення якості життя хворих.