ФЕРТИЛЬНIСТЬ САМЦIВ ЩУРIВ — НАЩАДКIВ ФIТОЕСТРОГЕНIЗОВАНОГО БАТЬКА ТА Ї Ї ЗМIНИ ЗА ДОДАТКОВОЇ ФIТОЕСТРОГЕНIЗАЦIЇ ТАКИХ НАЩАДКIВ У КРИТИЧНИЙ ПЕРIОД ОНТОГЕНЕЗУ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2014.1.07Ключові слова:
самцi щурiв, фiтоестрогенiзацiя, нащадки, фертильнiсть, спермато- генез, статевi гормониАнотація
В експериментi на щурах дослiджено наслiдки фiтоестрогенiзацiї (ФЕ) батька (сумiш фiто- естрогенiв у дозi 20 мг/кг) у преконсумацiйний перiод (30 дiб) для його нащадкiв за показниками плiдностi, сперматогенезу, гормонального стану. Встановлено, що у нащадкiв ФЕ батька на п’яту добу життя зменшується пiк тестостерону, а у репродуктивному вiцi зростає вмiст естрадiолу, вдвiчi зменшується плiднiсть, проте — без змiн показникiв спермограми. Отриманi данi свiдчать, що надлишок естрогеноподiбних речовин у рацiонi самця-плiдника здатний вплинути на репродуктивну функцiю їх нащадкiв. У щурят ФЕ батька пiсля додаткової фiтоестрогенiзацiї пiд час молочного вигодовування вiдбуваються бiльш значнi порушення плiдностi, функцiональних характеристик сперматозоїдiв та гiперестрогенiя, нiж пiсля додаткової фiтоестрогенiзацiї нащадкiв iнтактного батька. Зроблено висновок про те, що ФЕ батька пiдвищує чутливiсть нащадкiв- самцiв до надходження ФЕ у критичнi перiоди розвитку.
Посилання
Gladkova AI. Endokrynologichna dopomoga naselennju Ukrai’ny: novi diagnostychni ta likuval’ni tehnologii’: zb. lekcij 51-oi’ shhorichnoi’ nauk. — prakt. konf., Harkiv, 2007: 33-38.
Kundakovic M, Gudsnuk K, Franks B, et al. Proc Natl Acad Sci USA 2013; 110(24):9956-9961.
Koreneva EM, Karpenko NA. Probl Endokryn Patologii’ 2007; 3:87-95.
Cederroth CR, Zimmermann C, Nef S. Mol Cell Endocrinol 2012; 355(2):192-200.
Roberts D, Veeramachaneni DN, Schlaff WD, et al. Endocrine 2000; 13(3):281-286.
Mitchell JH, Cawood E, Kinniburgh D, et al. Clin Sci 2001; 100(6):613-618.
Karpenko NO. Probl Endokryn Patologii’ 2012; 2:65-71.
Owens W, Ashby J, Odum J, et al. Environm Hlth Perspect 2003 ; 111(12):1559-1567.
Karpenko NO, Tal’ko VV, Omel’chuk ST, Lapta SS. Ukr Biofarmacevtych Zhurn 2011; 13(2):64-68.
Uhov JuI, Astrahancev AF. Arh Anatomii, Gistologii i Jembriologii 1983; 3:56-77.
Seljukova NJu, Korenjeva JeM. Dovkillja i zdorov’ja: materialy vseukr. nauk.-prakt. konf., Ternopil’, 2008:76-77.
Cederroth CR, Zimmermann C, Beny JL, et al. Mol Cell Endocrinol 2010; 321(2):152-160.
Zarubina NA, Golubeva IV. Klinicheskaja Jendokrinologija: Rukovodstvo, Sankt-Peterburg, 2002:473-490.
Gore AC. Hormones 2010; 9(1):16-27.
Weber KS, Jacobson NA, Setchell KD, Lephart ED. Proc Soc Exp Biol Med 1999; 221(2):131-135.
McVey MJ, Cooke GM, Curran IH. Reprod Toxicol 2004; 18(5):667-685.
McVey MJ, Cooke GM, Curran IH. Reprod Toxicol 2004; 92(5):435-446.
Faqi AS, Johnson WD, Morrissey RL, McCormick DL. Reprod Toxicol 2004; 18(4):605-611.
Sharpe RM, Martin B, Morris K, et al. Hum Reprod 2002; 17(7):1692-1703.
ISSN 
ISSN 
