ПОРУШЕННЯ ПУРИНОВОГО ОБМІНУ ЯК ПРЕДИКТОР ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ В ПОПУЛЯЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2020.3.11Ключові слова:
пуриновий обмін, порушення глюкозного гомеостазу, цукровий діабет 2 типу, метаболічний синдром, сечова кислотаАнотація
З метою з’ясування значення гіперурикемії як предиктора цукрового діабету (ЦД) 2 типу у практично здорових осіб (за епідеміологічними критеріями), було проведено аналіз зв’язку підвищеного рівня сечової кислоти (СК) в крові з усіма компонентами метаболічного синдрому (МС) у випадкових популяційних вибірках. Матеріали і методи. Група обстежених сформована за загальноприйнятими епідеміологічними підходами методом випадкової вибірки з числа робочих і службовців промислового підприємства (n = 727 осіб). Вік обстежених від 18 до 65 років, середній — (38,13 ± 5,1) років. МС верифікували за критеріями IDF. Оцінку стану гомеостазу глюкози здійснювали згідно рекомендацій ADA. Метаболіти пуринового обміну досліджували методом С. В. Орешнікова та співавт. (2008 р.). Рівні СК визначали колориметричним методом, активність ксантиноксидази — фотометричним методом. Досліджували антропометричні показники, рівень глікемії, імунореактивного інсуліну, ліпідний спектр крові, вимірювали артеріальний тиск. Результати і їх обговорення. У випадковій популяційній вибірці порушення глюкозного гомеостазу діагностовано у 11,8 % обстежених (в тому числі ЦД 2 типу у 3,03 %, порушення толерантності до глюкози — 6,5 %, гіперглікемію натще — у 0,96 %, відповідно). Встановлено, що на кожний випа- док ЦД 2 типу, який було діагностовано раніше, припадає близько трьох випадків ЦД 2 типу de novo (співвідношення 1 : 2,75), що підтверджує доцільність більш активного скринінгу населення на ЦД 2 типу. Асимптоматичну гіперурикемію діагностовано у 16,2 % обстежених. Позитивні статистично значущі лінійні асоціації концентрації інтермедіатів пуринового обміну між собою і СК з активністю ксантиноксидази вказують на переважно метаболічну природу гіперурикемії у обстежених випад- кової популяційної вибірки. Встановлено, що відносний ризик порушень глюкозного гомеостазу у об- стежених з верифікованою гіперурикемією становить 5,09 (95 % СІ (3,82–6,79), ЦД 2 типу — 3,7 (95 % СІ (2,28–6,02), відповідно. Серед усіх компонентів МС статистична значущість гіперурикемії як фактору ризику найбільш вагома для порушень глюкозного гомеостазу (ЦД 2 типу і порушення толерантності до глюкози (КА = 0,64).
Посилання
Van der Schaft N, Brahimaj A, Wen KX, et al. PLoS One 2017; 12(6): e0179482. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0179482.
Bombelli M, Quarti-Trevano F, Tadic M, et al. J Hyper- tens 2018; 36(7): 1492-1498. https://doi.org/10.1097/HJH.0000000000001721.
Dehghan A, van Hoek M, Sijbrands EJ, et al. Diabetes Care 2008; 31(2): 361-362. https://doi.org/10.2337/dc07-1276.
Wang T, Bi Y, Xu M, et al. Endocrine 2011; 40(1): 109- 116. https://doi.org/10.1007/s12020-011-9449-2.
Wu AH, Gladden JD, Ahmed M, et al. Int J Cardiol 2016; 213: 4-7. https://doi.org/10.1016/j.ijcard.2015.08.110.
Bardin T, Richette P. BMC Med 2017; 15(1): 123. https://doi.org/10.1186/s12916-017-0890-9.
McCracken E, Monaghan M, Sreenivasan S. Clin Der- matol 2018; 36(1): 14-20. https://doi.org/10.1016/j.clindermatol.2017.09.004.
Gluvic Z, Zaric B, Resanovic I, et al. Curr Vasc Pharmacol 2017; 15(1): 30-39. https://doi.org/10.2174/1570161114666161007164510.
WHO. Obesity: Preventing and managing the global epidemic : Report of a WHO Consultation, Geneva, 2000: 252 p.
Alberti KG, Eckel RH, Grundyet SM, et al. Circulation 2009; 120: 1640-1645.
American Diabetes Association. Diabetes Care 2012; 35(1): S.64-S.71.
HOMA Calculator. The Oxford Centre for Diabetes, Endocrinilogy and Metabolism, available at: http://www.dtu.ox.ac.uk/homacalculator/index.php.
Klimov AN, Nikul'cheva JuG. Obmen lipidov i lipoproteidov i ih narushenija, Sankt-Peterburg, 1999: 505 p.
ESC/ESH Guidelines for the management of arterial hypertension. Rev Esp Cardiol (Engl Ed) 2019; 72(2): 160. https://doi.org/10.1016/j.rec.2018.12.004.
Mallat SG, Kattar S, Tanios BY, et al. Curr Hypertens Rep 2016; 18(10): 74. https://doi.org/10.1007/s11906-016-0684-z.
Henning RJ. Future Cardiol 2018; 14(6): 491-509. https://doi.org/10.2217/fca-2018-0045.
Kuwabara M, Kuwabara R, Hisatome I, et al. J Obesity (Silver Spring) 2017; 25(11): 1997-2008. https://doi.org/10.1002/oby.22000.
Hou YL, Yang XL, Wang CX, et al. Lipids Health Dis 2019; 18(1): 81. https://doi.org/10.1186/s12944-019-1031-6.
Li L, Song Q, Yang X. J Diabetes Res 2019; 4: 29. https://doi.org/10.1155/2019/3175418.
Ali N, Perveen R, Rahman S, et al. PLoS One 2018; 13(11): e0206850. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0206850.
ISSN 
ISSN 
