АКРОМЕГАЛІЯ В ПОЄДНАННІ З ГІГАНТИЗМОМ, АСОЦІЙОВАНА З МУТАЦІЄЮ AIP-ГЕНА: КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2021.1.06Ключові слова:
Акромегалія, гігантизм, аденома гіпофіза, мутація AIP-гена.Анотація
Гігантизм є надзвичайно рідкісним захворювання: частота пухлин гіпофіза у дітей становить приблизно 0,1 на один мільйон, і лише близько 1 до 10% пухлин гіпофіза секретують гормон росту (ГР) в дитячому віці. Слід запідозрити гігантизм, якщо зріст пацієнта на 3 стандартні відхилення перевищує нормальний середній зріст або 2 стандартні відхилення вище виправленого зросту батьків. При підозрі на гігантизм гіпофіза клініцист повинен враховувати наявність розладів, які, як відомо, пов'язані з ГР-секретуючими пухлинами гіпофіза, включаючи синдром Маккейна Олбрайта (MAS), комплекс Карні (CNC), множинні ендокринні новоутворення, типи 1 і 4 (MEN 1, MEN 4), сімейна ізольована аденома гіпофіза (FIPA), парагангліома, феохромоцитома та аденома гіпофіза (PAA) через дефекти сукцинатдегідрогенази та X-зв’язаний акрогігантизм (X-LAG). Молекулярна генетика AIPасоційованих FIPA, MAS, CNC та MEN 1 була широко вивчена та оглянута, особливо у дітей та молодих людей. Аденоми, що секретують ГР, здаються більш інвазивними та агресивними в дитинстві, ніж у зрілому віці. Представлені дані про рідкісне захворювання — гігантизм в поєднанні з фенотиповими ознаками акромегалії у молодого пацієнта. Описано клініко-лабораторні параметри, дані гістологічного і генетичного аналізу. Генетичний аналіз, виконаний методом секвенування, довів рідкісну мутацію в локусі екзонів 1-6 AIP гена. Представлений клінічний випадок описує факт рідкісної мутації AIP гена в p.Cys238Tyr локусі, який пов'язаний з виникненням гігантської аденоми гіпофіза в дитячому віці. Захворювання характеризується агресивним ростом пухлини гіпофіза, її високою проліферативною і гормональною активністю, клінічними проявами гігантизму в поєднанні з вираженими фенотиповими ознаками акромегалії. З огляду на відсутність у пацієнта генетичної схильності до аденомі гіпофіза, даний випадок можна розглядати як спорадичний варіант аденоми гіпофіза, причиною якої є аномальна експресія AIP-гена.
Посилання
Melmed S, Bronstein MD, Chanson PA, et al. Nat Rev Endocrinol 2018; 14(9): 552-561. https://doi.org/10.1038/s41574-018-0058-5.
Khyzhnyak O, Mykytyuk M, Guk M, et al. Probl Endocrin Pathol 2019; 68(2): 119-130. https://doi.org/10.21856/jPEP.2019.2.17.
Rostomyan L, Daly AF, Beckers A. Ann Endocrinol (Paris) 2015; 76(6): 643-649. https://doi.org/10.1016/j.ando.2015.10.002.
Pandey P, Ojha BK, Mahapatra AK. Official J Neurosurg Soc Australasia 2005; 12(2): 124-127. https://doi.org/10.1016/j.jocn.2004.10.003.
Cannavo S, Venturino M, Curto L, et al. Clin Endocrinol (Oxf) 2003; 58(4): 519-527. https://doi.org/10.1046/j.1365-2265.2003.01748.x.
Akintoye SO, Chebli C, Booher S, et al. J Clin Endocrinol Metab 2002; 87(11): 5104-5112. https://doi.org/10.1210/jc.2001-012022.
Stratakis CA, Schussheim DH, Freedman SM, et al. J Clin Endocrinol Metab 2000; 85(12): 4776-4780. https://doi.org/10.1210/jcem.85.12.7064.
Beckers A, Lodish MB, Trivellin G, et al. Endocr Relat Cancer 2015; 22(3): 353-367. https://doi.org/10.1530/ERC-15-0038.
Eugster E. Gigantism. In: De Groot LJ, B-PP, Chrousos G, et al. Endotext, South Dartmouth, 2015.
Hernández-Ramírez LC, Gabrovska P, Dénes J, et al. J Clin Endocrinol Metab 2015; 100(9): E1242-E1254. https://doi.org/10.1210/jc.2015-1869.
Cuny T, Pertuit M, Sahnoun-Fathallah M, et al. Eur J Endocrinol 2013; 168: 533-541. https://doi.org/10.1530/EJE-12-0763.
Beckers A, Aaltonen LA, Daly AF, Karhu A. Endocrine Rev 2013; 34(2): 239-277. https://doi.org/10.1210/er.2012-1013.
Keil MF, Stratakis C. Expert Rev Neurother 2008; 8:563-574. https://doi.org/10.1586/14737175.8.4.563.
Chahal HS, Stals K, Unterländer M, et al. New Engl J Med 2011; 364(1): 43-50. https://doi.org/10.1056/NEJMoa1008020.
Abe T, Tara LA, Ludecke DK. Neurosurgery 1999; 45(1):1-10. https://doi.org/10.1097/00006123-199907000-00001.
Dyer EH, Civit T, Visot A, et al. Neurosurgery 1994; 34(2): 207-212. https://doi.org/10.1227/00006123-199402000-00001.
Leontiou CA, Gueorguiev M, Quinton R, et al. J Clin Endocrinol Metab 2008; 93(6): 2390-2401. https://doi.org/10.1210/jc.2007-2611.
Igreja S, Chahal HS, King P, et al. Hum Mutat 2010; 31(8): 950-960. https://doi.org/10.1002/humu.21292.
Hernández-Ramírez LC, Martucci F, Morgan RML, et al. J Clin Endocrinol Metab 2016; 101(8): 3144-3154. https://doi.org/10.1210/jc.2016-1307.
Vierimaa O, Georgitsi M, Lehtonen R, et al. Science 2006; 312: 1228-1230. https://doi.org/10.1126/science.1126100.
Iwata T, Yamada S, Mizusawa N, et al. Clin Endocrinol (Oxf) 2007; 66(4): 499-502. https://doi.org/10.1111/j.1365-2265.2007.02758.x.
Korbonits M, Storr H, Kumar AV. Clin Endocrinol (Oxf) 2012; 77(3): 351-356. https://doi.org/10.1111/j.1365-2265.2012.04445.x.
Personnier C, Cazabat L, Bertherat J, et al. Horm Res Paediatr 2011; 75(6): 392-402. https://doi.org/10.1159/000327831.
Joshi K, Daly AF, Beckers A, Zacharin M. Horm Res Paediatr 2018; 90(3): 196-202. https://doi.org/10.1159/000488856.
Daly AF, Beckers A. Endocrinol Metab Clin North Am 2015; 44(1): 19-25. https://doi.org/10.1016/j.ecl.2014.10.002.
ISSN 
ISSN 
