АРТЕРІАЛЬНИЙ ТРОМБОЗ У ХВОРИХ НА ДІАБЕТ 2 ТИПУ ТА COVID-19

Анотація

Мета дослідження: оцінити важливість запального статусу організму у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу і важкою формою COVID-19 як несприятливого фактора виникнення артеріального тромбозу нижніх кінцівок, перебігу гострої ішемії і прогнозів щодо ішемічної кінцівки.

Матеріали та методи. У дослідження були залучені 35 пацієнтів з діабетом 2 типу без переміжної кульгавості з ішемією 6–12 годин в анамнезі, яким була виконана термінова хірургічна успішна тромбектомія. Всі обстежені пацієнти були протестовані на вірус SARS-CoV-2: у 18 — негативний результат (контрольна група), діагноз COVID-19 у 17 пацієнтів основної групи підтверджений за допомогою транскрипційної полімеразної ланцюгової реакції. Середній вік пацієнтів контрольної групи склав 72,3 року, основної групи — 69,8 року.

Результати. При обстеженні дистальні форми артеріального тромбозу зареєстровані у 70,6 % хворих основної та 72,2 % контрольної групи. Концентрація міоглобіну в сироватці крові через 6 годин після операції була найвищою, досягаючи максимальних значень у пацієнтів основної групи. У перші дні після відновлення кровотоку в контрольній групі була достовірно більш низька концентрація міоглобіну. Рівні ICAM-1 були значно вище в групі COVID-19, ніж у контрольній групі, протягом першого дня після відновлення кровотоку. Зв'язок між ендотеліальної дисфункцією і подальшими тромботичними подіями вже добре відомий при серцево-судинних захворюваннях і діабеті. У шести з обстежених спостерігали кластер супутніх захворювань, таких як артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, цукровий діабет і ознаки хронічного захворювання артерій. Таким чином, попередній статус активації ендотелію, обумовлений супутніми захворюваннями, посилив ендотеліальну дисфункцію, викликану інфекцією SARS-CoV-2 та її запальною реакцією, і, скоріше за все, був причиною найбільш частих летальних випадків, описаних у цих пацієнтів. Рецидиви тромбозу в ранньому післяопераційному періоді відбулися у 5 (29,4 %) пацієнтів основної групи, що привело до ампутації. У контрольній групі рецидив тромбозу привів до ампутації в 2 (11,1 %) випадках. У 7 пацієнтів основної групи (41,2 %) і 2 пацієнтів контрольної групи (11,1 %) в ранньому післяопераційному періоді розвинулися несприятливі серцеволегеневі події, які у 4 пацієнтів основної групи (23,5 %) призвели до летального результату.

Висновки. Отримані результати доводять участь ендотеліальної дисфункції і тромбозу в COVID-19. Відповідно до цієї гіпотези у пацієнтів з діабетом 2 типу та важким COVID-19 було відзначено суттєве підвищення рівня запальних маркерів у сироватці крові (TNF-α, IL-1β, IL-6, IL-8, IL-10). Одним із значущих чинників ендотеліальної дисфункції за результатами нашого дослідження був ICAM-1, що вказувало на виникнення синдрому активації макрофагів. Ці тромботичні події можуть бути фатальними у пацієнтів з діабетом 2 типу, і рання діагностика може допомогти медичним працівникам скорегувати режим антикоагулянтної терапії і вплинути на стабілізацію ендотелію у пацієнтів з високим ризиком, полегшити тромбогенні явища, синдром системної запальної відповіді і поліорганну недостатність.