ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНОСТІ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ З ГІПЕРУРИКЕМІЄЮ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2021.3.12Ключові слова:
інсулінорезистентність, цукровий діабет 2 типу, гіперурикеміяАнотація
Актуальність. Зв'язок між гіперурикемією (ГУ) і інсулінорезистентністю (ІР) встановлено в багатьох дослідженнях, проте традиційні «інсулінові» індекси, що використовуються для оцінки виразності ІР, хоча і є найбільш інформативними, чутливими і специфічними, не знайшли широкого застосування в клінічній практиці. Мета дослідження — оцінити можливість використання в клінічній практиці для оцінки ІР ухворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу з ГУ розрахункових «неінсулінових» індексів. Матеріали і методи. Обстежено 395 хворих на ЦД 2 типу (231 жінка і 164 чоловіків) віком від 39 до 81 року, середній — (54,6 ± 12,9) років, які отримували пероральну цукрознижуючу терапію. Визначали антропометричні показники — обвід талії (ОТ) і індекс маси тіла (ІМТ). Рівень глікемії крові натще в капілярній крові визначали глюкозооксидазним методом, концентрацію сечової кислоти (СК) у сироватці крові, рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ), тригліцеридів (ТГ) — колориметричним методом; імунореактивного інсуліну — імунохемілюмінесцентним методом. Ступінь виразності ІР оцінювали за індексами HOMA-IR, QUICKI, Caro, індексом вісцерального ожиріння (ІВО), тригліцеридно-глюкозним індексом (TyG-індекс), TyG-ІМТ-індексом, TyG-ОТ-індексом, метаболічним індексом (МІ) та відношенням ТГ/ХС ЛПВЩ. Статистичний аналіз отриманих даних проведено за програмним комплексом «Statgraphics Plus for Windows 10.0». Результати. Між групами хворих на ЦД 2 типу за концентрацією СК в крові встановлено значущі відмінності за ОТ, ІМТ і рівнем ТГ, що позначилося на розрахункових «неінсулінових» індексах: ІВО (Р = 0,026), TyG-індекс (Р = 0,04), TyG-ІМТ-індекс (Р = 0,001), TyG-ОТ-індекс (Р = 0,037) та МІ (Р = 0,03).
Встановлено наявність позитивного кореляційного зв’язку HOMA-IR з МІ (rs = 0,44, Р = 0,0006) та ІВО (rs = 0,28, Р = 0,01); QUICKI з МІ (rs = 0,32, Р = 0,012), TyG-індекс (rs = 0,29, Р = 0,02), TyG-ІМТ-індекс (rs = 0,25, Р = 0,04), TyG-ОТ-індекс (rs = 0,34, Р = 0,004) і ІВО (rs = 0,31, Р = 0,01). Визначено, що індекс Caro на рівні тенденції позитивно корелює з TyG-індексом (rs = 0,23, Р = 0,065). Серед досліджуваних розрахункових «неінсулінових» індексів у хворих на ЦД 2 типу з концентрацією СК в крові значуще асоціюються TyG-індекс (rs = 0,19; Р = 0,0034), TyG-ІМТ-індекс (rs = 0,43; Р = 0,0001), TyG-ОТ-індекс (rs = 0,44; Р = 0,00001), МІ (rs = -0,17; Р = 0,012) та TГ/ХС-ЛПВШ (rs = 0,15; Р = 0,011). Висновки. У хворих на ЦД 2 типу з ГУ встановлено наявність позитивного кореляційного зв’язку HOMA-IR з МІ та ІВО; QUICKI з МІ, TyG-індексом, TyG-BMI-індексом, TyG-WC-індексом і ІВО. Визначено, що серед розрахункових «неінсулінових» індексів ІР із концентрацією СК у хворих на ЦД 2 типу значуще асоціюються TyG-індекс, TyG-ІМТ-індекс, TyG-ОТ-індекс, МІ та ТГ/ХС-ЛПВЩ. Для адекватної оцінки виразності ІР у хворих на ЦД 2 типу з ГУ доцільно використовувати TyG-індекс, TyG-ІМТ-індекс, TyG-ОТ-індекс, MI та TГ/ХС ЛПВШ.
Посилання
Johnson RJ, Nakagawa T, Sanchez-Lozada LG, et al. Diabetes 2013; 62(10): 3307-3315. https://doi.org/10.2337/db12-1814.
Bailey CJ. Diabetes Obes Metab 2019; 21(6): 1291-1298. https://doi.org/10.1111/dom.13670.
Kramer CK, von Mühlen D, Jassal SK, Barrett-Connor E. Diabetes Care 2009; 32(7): 1272-1273. https://doi.org/10.2337/dc09-0275.
Juraschek SP, McAdams-Demarco M, Miller ER, et al. Am J Epidemiol 2014; 179 (6): 684-691. https://doi.org/10.1093/aje/kwt320.
Shani M, Vinker S, Dinour D, et al. J Clin EndocrinolMetab 2016; 101(10): 3772-3778. https://doi.org/10.1210/jc.2016-2107.
Kodama S, Saito K, Yachi Y, et al. Diabetes Care 2009; 32(9): 1737-1742. https://doi.org/10.2337/dc09-0288.
Lv Q, Meng XF, He FF, et al. Plos One 2013; 8(2): e56864. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0056864.
Bonora E, Targher G, Zenere MB, et al. Int J Obes Relat Metab Disord 1996; 20(11): 975-980.
Johnson RJ, Bakris GL, Borghi C, et al. Am J Kidney Dis 2018; 71(6): 851-865. https://doi.org/10.1053/j.ajkd. 2017.12.009.
Li Z, Shen Y, Chen Y, et al. Biochem 2018; 45(3): 1156-1164. https://doi.org/10.1159/000487356.
Maharani N, Ting YK, Cheng J, et al. Circ J 2015; 79(12): 2659-2668. https://doi.org/10.1253/circj.CJ-15-0416.
Yan M, Chen K, He L, et al. Biochem 2018; 45(5): 2122-2135. https://doi.org/10.1159/000488048.
Sheen A, Paquot N, Lefebore P. Diab Met Rev 1994; 10: 151-188. https://doi.org/10.1002/dmr.5610100206.
Rojtberg GE, Ushakova TI, Dorosh ZhV. Kardiologija 2004; 3: 94-101.
Bergman R, Finegood D, Ader M. Endocrine Rev 1985; 6: 45-86. https://doi.org/10.1210/edrv-6-1-45.
Mari A. Am J Physiol 1997; 272: 925-934.
Borona E, Moghetti P, Zancanaro C, et al. J Clin Endocrinol Metab 1989; 68: 374-378. https://doi.org/10.1210/jcem-68-2-374.
Alberti KG, Zimmet PZ. Diabet Med 1998; 15: 539-553. https://doi.org/10.1002/(SICI)1096-9136(199807)15:7<539::AID-DIA668>3.0. CO;2-S.
Matthews DR, Hosker JP, Rudenski AS, et al. Diabetologia 1985; 28(7): 412-419. https://doi.org/10.1007/BF00280883.
Szapary PO, Bloedon LT, Samaha FF, et al. Arterioscler Thromb Vasc Biol 2006; 26(1): 182-188. https://doi.org/10.1161/01.ATV.0000195790. 24531.4f.
Chen H, Sullivan G, Yue LQ, et al. Am J Physiol Endocrinol Metab 2003; 284(4): E804-812. https://doi.org/10.1152/ajpendo.00330.2002.
Melmer A, Lamina C, Tschoner A, et al. Obesity (Silver Spring) 2013; 21(4): 775-781. https://doi.org/10.1002/oby. 20289.
Guerrero-Romero F, Simental-Mendía LE, González-Ortiz M, et al. Clin Endocrinol Metab 2010; 95(7): 3347-3351. https://doi.org/10.1210/jc.2010-0288.
Rojtberg GE, Dorosh ZhV, Sharhun OO, et al. Racional'naja farmakoterapija v kardiologii 2014; 10(3): 264-274. https://doi.org/10.20996/1819-6446-2014-10-3-264-274.
HOMA Calculator. The Oxford Centre for Diabetes, Endocrinilogy and Metabolism, available at : www.dtu.ox.ac.uk/homacalculator/index.php.
Katz A, Nambi SS, Mather K, et al. J Clin Endocrinol Metab 2000; 85(7):2402-2410. https://doi.org/10.1210/jcem.85.7.6661.
Amato MC, Giordano C, Galia M. Diabetes Care 2010; 33(4): 920-922. https://doi.org/10.2337/dc09-1825.
Er LK, Wu S, Chou HH, et al. PLoS One 2016; 11: e0149731. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0149731.
Sánchez-García A, Rodríguez-Gutiérrez R, Mancillas-Adame L, et al. Int J Endocrinol 2020; 10: 4678526. https://doi.org/10.1155/2020/4678526.
Shi W, Xing L, Jing L, et al. Postgrad Med 2019; 131(5): 348-356. https://doi.org/10.1080/00325481.2019.1624581.
Liu XZ, Xu X, Zhu JQ, et al. Clin Rheumatol 2019; 38(11): 3227-3233. https://doi.org/10.1007/s10067-019-04671-6.
Gu Q, Hu X, Meng J, et al. J Endocrinol 2020; 17: 3214716. https://doi.org/10.1155/2020/3214716.
Groop LC, Bonadonna RC, DelPrato S, et al. J Clin Invest 1989; 84(1): 205-213. https://doi.org/10.1172/JCI114142.
Bjornstad P, Eckel RH. Diab Rep 2018; 18(12): 127. https://doi.org/10.1007/s11892-018-1101-6.
McLaughlin T, Reaven G, Abbasi F, et al. Am J Cardiol 2005;96(3): 399-404. https://doi.org/10.1016/j.amjcard.2005.03.085.

ISSN
ISSN 






