АНАЛІЗ СТАТЕВО-ВІКОВОГО ДИМОРФІЗМУ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ АКРОМЕГАЛІЇ

Анотація

Мета дослідження – провести аналіз статево-вікових особливостей клінічного перебігу акромегалії з урахуванням секреторної активності і швидкості пухлинного росту аденоми гіпофіза.

Матеріали та методи. Обстежено 133 (88 жінок і 45 чоловіків) пацієнти з гіпофізарною формою акромегалії (в т. ч. 47 хворих de novo) (соматотропінома (СТ) (n=95) і соматомаммотропінома (СМТ) (n=38). Вік пацієнтів в загальній вибірці був від 15 до 75 (Ме 45,0) років. Загальна тривалість захворювання становила від 1 до 38 (Ме 10) років. Оцінку стану клініко-гормонального контролю захворювання проводили з урахуванням положень консенсусу 2024 року. Рівні соматотропного гормону гіпофіза (СТГ), пролактину і концентрацію інсуліноподібного ростового фактору-1 в крові визначали імунохемолюмінесцентними методами. Оцінювали парціальну секреторну активність аденоми гіпофіза та швидкість пухлинного росту за В. Проніним. Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою програмного пакету «Statistical 13.0» (Stat Soft Inc., США).

Результати та висновки. Аналіз статевого складу загальної вибірки показав домінування жінок (1:1,9), яке зберігалося в групах пацієнтів на СТ і СМТ (1:1,4 і 1:2,2, відповідно). Вік пацієнтів в групах СТ і СМТ був співставимий ((44,0±12,6) і (44,0±12,0) років, відповідно). Питома вага пацієнтів віком від 31 до 60 років у вибірці становила 88,7% (чоловіки і жінки 26,3% і 54,8%, відповідно) (Р<0,0001). «Пік» маніфестації акромегалії припадав на найбільш працездатний вік (41,3±12,0) років, у чоловіків – (39,0±13,2) і у жінок – (42,8±11,0) років. У 13,5% пацієнтів маніфестація акромегалії відбувалася у віці старше 50 років. Лише у 20,6% обстежених акромегалію діагностовано протягом року від моменту появи перших скарг. У 8,27% пацієнтів клініко-гормональний контроль акромегалії був адекватним, у 23,3% – неадекватним і у 68,5% – поганим.

Встановлено, що із збільшенням віку пацієнта на момент маніфестації акромегалії спостерігається подовження тривалості донозологічного періоду і зниження секреторної і проліферативної активності аденоми гіпофіза. Проявами статевого диморфізму клінічного перебігу акромегалії є більш молодий вік на момент маніфестації захворювання, висока сумарна і низька парціальна секреторна активність СТГ-секретуючої аденоми гіпофіза у чоловіків, ніж у жінок. Клініко-біохімічний патерн пацієнта з акромегалією зі «швидкопрогресуючим» перебігом захворювання представлений молодим віком хворого на момент маніфестації захворювання, високою сумарною і низькою парціальною секреторною активністю СТГ-секретуючої аденоми гіпофіза і високою швидкістью пухлинного росту; «повільнопрогресуючий» перебіг – похилим віком хворого на момент маніфестації захворювання, домінуванням секреторної активності аденоми гіпофіза над проліферативною.