ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ДІТЕЙ З ДЕФІЦИТОМ ГОРМОНУ РОСТУ: ЗНАЧЕННЯ КЛІНІЧНИХ, ПСИХОЕМОЦІЙНИХ ТА СОЦІО-ДЕМОГРАФІЧНИХ ФАКТОРІВ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2021.3.01Ключові слова:
дефіцит гормону росту, якість життя, психоемоційні проблеми, дітиАнотація
Робота присвячена оцінці якості життя (ЯЖ) дітей з дефіцитом гормону росту (ДГР) і визначенню кореляційного зв'язку ЯЖ з клінічними, психоемоційними і соціо-демографічними факторами. Проспективне обсерваційне когортне дослідження було виконано на базі КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» ООР серед 46 дітей з ДГР препубертатного віку і 80 здорових дітей, порівнянних за статтю та віком. ЯЖ визначалася за допомогою опитувальників Peds QL4,0, які заповнювали діти і їх батьки. Загальні психоемоційні проблеми і проблеми інтерналізації і екстерналізації досліджувалися за допомогою двухфакторної моделі скринінгового опитувальника «Сильні сторони і труднощі — Strengths and Difficulties Questionaire (SDQ)», який заповнювався батьками дитини. Показники шкал Peds QL4,0 і SDQ фіксувалися на вихідному рівні (Т0) і через 12 місяців (Т12) терапії рекомбінантним
гормоном росту людини (рГРл) в середній дозі 0,033 мг/кг/сут. Відмінності між середніми величинами ± SD двох незалежних варіаційних рядів оцінювалися методом t-tests і значень «р». Зв`язок клінічних, психологічних, соціо-демографічних проблем і ЯЖ дітей з ДГР оцінювалися розрахунком коефіцієнта кореляції Спірмена (rs). Встановлено, що ДГР став причиною зниження ЯЖ за загальною оцінкою Peds QL4,0 для дітей і за субшкалами «фізичне здоров'я», «психосоціальне здоров'я» «емоційний стан», «соціальні відносини», «шкільний статус». У дітей з ДГР збільшувалася загальна оцінка психологічних проблем за шкалою SDQ і відбувалася концептуалізація проблем інтерналізації. Замісна
12-ти місячна рГРл терапія, за даними шкали Peds QL4,0 і двухфакторної моделі SDQ, сприяла поліпшенню ЯЖ у дітей з ДГP і нормалізації психоемоційного стану зі зменшенням рівня загальних психологічних проблем і вираженості проблем інтерналізації.
Посилання
González Briceño LG, Viaud M, Beltrand J, et al. J Clin Endocrinol Metab 2019; 104(6): 2103-2111. https:// doi.org/10.1210/jc.2018-02523.
Bloemeke J, Silva N, Bullinger M, et al. Health Qual Life Outcomes 2 019; 1 7(1): 4 9. h ttps://doi.org/10.1186/s12955-019-1118-9.
Butler G, Turlejski T, Wales G, et al. Clin Endocrinol (Oxf) 2019; 91(2): 304-313. https://doi.org/10.1111/cen.14011.
Quitmann J, Bloemeke J, Dörr HG, et al. J Endocrinol Invest 2019; 42: 1067-1076. https://doi.org/10.1007/s40618-019-01027-4.
Varni JW, Limbers CA, Burwinkle TM. Health Qua Life Outcomes 2 007; 5: 4 3. https://doi.org/10.1186/1477-7525-5-43.
Goodman R. J Child Psychol Psychiatry 1997; 38(5): 581-586. https://doi.org/10.1111/j.1469-7610.1997.tb01545.x.
Caci H, Morin AJ, Tran A. Eur Child Adolescent Psychiatry 2015; 24: 1291-1301.
Douglas GA. Practical Statistics for Medical Research, London, 2018: 611 р.
Quitmann J, Rohenkohl A, Sommer R, et al. Health Qual Life Outcomes 2 016; 14(1): 1 50. h ttps://doi.org/10.1186/s12955-016-0553-0.
Campbell KA, Gamarra E, Frost CJ, et al. Pediatrics 2020; 146(4): e20200638. https://doi.org/10.1542/peds.2020-0638.
Wu HH, Li H, Gao Q. Health Qual Life Outcomes 2013; 30(11): 87. https://doi.org/10.1186/1477-7525-11-87.
Tanaka T, Hasegawa T, Ozono K, et al. Clin Pediatr Endocrinol 2014; 23(3): 83-92. https://doi.org/10.1297/cpe.23.83.
Geisler A, Lass N, Reinsch N, et al. Horm Res Paediatr 2012; 78(2): 94-99. https://doi.org/10.1159/000341151.
ISSN 
ISSN 
