ОЖИРІННЯ У ХВОРИХ НА СИНДРОМ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ. ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ ТЕРАПІЇ

Анотація

Синдром полікістозних яєчників

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) – поширена ендокринна патологія із складним багатофакторним патогенезом, у значній мірі пов’язаним з ожирінням (Ож) за андроїдним типом. Ож та надлишкова маса тіла (надлМТ), які мають місце у 50-80 % хворих на СПКЯ, не тільки впливають на загальний стан здоров’я, але й порушують репродуктивну функцію, метаболізм стероїдів із підвищенням рівнів вільних андрогенів, а внаслідок периферичної конверсії андрогенів – і зростанням рівня естрогенів. Андрогени посилюють ліполіз із накопиченням надлишку вільних жирних кислот і розвитком атерогенної дисліпідемії. Майже 90-100 % хворих на Ож мають інсулінорезистентність (ІР), на тлі якої розвивається компенсаторна гіперінсулінемія (ГІ). Загалом Ож, ІР та вторинна ГІ впливають на всю палітру розладів, асоційованих із СПКЯ. Тому важливим етапом лікування СПКЯ є зменшення загальної маси жирової тканини, і в цьому, окрім модифікації способу життя, провідну роль грає медикаментозна терапія. На сьогодні препаратом, що найчастіше використовується при лікуванні репродуктивної патології у жінок зі СПКЯ та Ож при наявності ІР, є метформін. Дані літератури та досліджень, проведених у клініці ДУ «ІПЕП» з обстеженням 128 жінок з класичним фенотипом СПКЯ й Ож за андроїдним типом, ГІ й ІР, свідчать, що терапія метформіном призводить до зниження рівня глюкози в сироватці крові, підвищення чутливості периферичних тканин до інсуліну, покращення ліпідного спектру крові, зниження рівня тригліцеридів, зростання глобуліну, що зв’язує статеві гормони, зменшення гіперандрогенемії. Водночас, спостерігалась лише тенденції до зниження індексу маси тіла, співвідношення обсяг талії/обсяг стегон й питомої ваги жирової маси. Тобто вплив метформіну на зниження маси тіла та розподіл жирової тканини був недостатнім. На сьогодні вважається за доцільне використання у хворих на СПКЯ з Ож та ІР препаратів з групи агоністів глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1), які призводять до більш значного зменшення індексу маси тіла та обсягу талії порівняно з метформіном. З'являються дані про значне поліпшення метаболічних та гормональних показників, а також про відновлення циклічності менструальних циклів після застосування комбінованої терапії агоністом GLP-1 з метформіном. Дана комбінація також дає можливість використовувати більш низькі дози обох препаратів, що не супроводжується суттєвою різницею у частоті виникнення та ступені тяжкості можливих побічних ефектів в порівнянні з монотерапією агоністом GLP-1 або метформіном.