ФУНКЦІОНАЛЬНА РОЛЬ ОДНОНУКЛЕОТИДНОГО ПОЛІМОРФІЗМУ Р72R (C>G) ГЕНА ТР53 У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ СХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ ПОПУЛЯЦІЇ

Анотація

Останнім часом широко досліджується роль стрес-регуляторних шляхів у розвитку та прогресуванні цукрового діабету (ЦД) 2 типу та асоційованих з ним серцево-судинних захворювань. Метою дослідження була оцінка зв’язку поліморфних варіантів P72R (C>G) гена ТР53 з функціонально-метаболічними характеристиками хворих на ЦД 2 типу східноукраїнської популяції.

Матеріали та методи. Обстежено 50 хворих на ЦД 2 типу (ж/ч: 21/29) віком 53,34±1,43 років, з тривалістю діабету 6,25±0,89 років, рівнем HbА_1c 7,12±0,21 %, з індексом маси тіла 31,19±0,93 кг/м², зі співвідношенням обводу талії до обводу стегон 0,96±0,01, з наявністю ішемічної хвороби серця у 38 випадках, гіпертонічної хвороби – у 46, їх сполучення – у 37. У обстежених визначали характеристики вуглеводного/ліпідного обміну, параметри інсулінорезистентності, хронічного запалення та ряд адипокінів. Генотипування за однонуклеотидним поліморфізмом P72R (C>G) гена ТР53 проводили методом полімеразної ланцюгової реакції з відповідними праймерами та ендонуклеазою BstUI. Перевірка нульових гіпотез проведена з використанням критеріїв t, F і c² на рівні значущості Р≤0,05.

Результати. Мала місце помітна тенденція (Р=0,05) до збільшення частоти рецесивного алеля G, головним чином у чоловіків, що потребує подальших розширених досліджень. Крім того, носії мінорного генотипу характеризуються значно молодшим віком маніфестації ЦД 2 типу. За умов статистично подібних параметрів, які характеризують ступінь ожиріння та компенсацію вуглеводного обміну, спостерігався зв'язок G-алеля з інсулінорезистентністю, як печінковою (НОМА-ІR), так і асоційованою із жировою тканиною (НОМА-ІR/адипонектин, адипонектин/лептин). Носії рецесивного алеля також характеризуються збільшеним відносно домінантного CC-генотипу коефіцієнтом атерогенності, суттєвим зниженням рівнів адипонектину (загального та високої молекулярної ваги) та оментину і підвищенням рівнів лептину та васпіну в циркуляції. Згідно рецесивній моделі, наявність G-алеля супроводжується слабким, але вірогідним підвищенням рівнів високочутливого С-реактивного білка (СС проти СG+GG: 1,92±0,42 мг/л проти 4,62±0,94 мг/л, Р<0,05). Вищезазначене дозволяє припустити, що G-алель може бути предиктором більшого ризику розвитку серцево-судинної патології у хворих на ЦД 2 типу.

Висновки. Доведено, що поліморфізм P72R гена ТР53 є функціональним для східноукраїнської популяції, оскільки на тлі співставного ступеня ожиріння та компенсації вуглеводного обміну носії мінорного G-алеля характеризуються більшим ступенем інсулінорезистентності та проатерогенним зсувом гормональної активності жирової тканини. Виявлено тенденцію до збільшення частоти G-алеля у чоловіків, хворих на цукровий діабет 2 типу, та визначено, що носії мінорного генотипу характеризуються значно молодшим віком маніфестації діабету. Отримані результати обґрунтовують необхідність подальших досліджень, спрямованих на оцінку ролі даного поліморфізму в українській популяції.