ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕРАПІЇ РЕКОМБІНАНТНИМ ГОРМОНОМ РОСТУ У ДВОХ ПАЦІЄНТІВ ІЗ СІМЕЙНОЮ ФОРМОЮ СИНДРОМУ ШААФА-ЯНГА

Анотація

Синдром Шаафа-Янга (SYS) — це аутосомно-домінантне мультисистемне захворювання, яке на ранніх етапах клінічно схоже на синдром Прадера-Віллі. Ключові ознаки включають гіпотонію, контрактури суглобів, розлади аутистичного спектра, інтелектуальну недостатність та затримку росту. Доцільність та ефективність терапії рекомбінантним гормоном росту людини (рГР) при SYS залишаються предметом обговорення. Це дослідження мало на меті оцінити клінічну та лабораторну ефективність терапії рекомбінантним гормоном росту людини у брата та сестри із синдромом Шаафа-Янга.

Матеріали та методи. Обстежено двох сибсів із SYS: хлопчика віком (пацієнт С.) 11 років 10 місяців та його сестру (пацієнтка Т.) віком 18 років 2 місяці. Рівні ГР, ІФР-1, ТТГ, вільного Т4 та пролактину в сироватці крові визначали методом ІФА. Кістковий вік оцінювали за методом Грейліха-Пайла. Антропометричні параметри оцінювали відповідно до стандартів ВООЗ. Молекулярно-генетичне тестування виявило гетерозиготний нонсенс-варіант у гені MAGEL2 (c.2873G>A, p.Trp958*), успадкований від батька, що підтвердило діагноз SYS у обох пацієнтів. Обидва отримували рГР у дитячому та дорослому дозуванні, після чого було проведено оцінку ефективності.

Результати. Пацієнт С.: спостерігалися вроджені контрактури пальців, стійка гіпотонія, труднощі з годуванням у грудному віці, хронічні запори, гастроезофагеальний рефлюкс та виражена затримка психомоторного розвитку (самостійно сів у 2,5 роки, почав ходити у 3,8 роки). Базальний рівень ГР 0,84 нг/мл, ІФР-1 20 нг/мл. Терапію рГР розпочато в дозі 0,035 мг/кг/добу. Через 15 місяців зріст збільшився зі 116 до 128 см (SDS від −4,8 до −4,2), вага — з 21,1 до 26,5 кг, а швидкість росту сягнула +12 см. Рівень ІФР-1 підвищився до 126,0 нг/мл (SDS від −5,28 до −2,40), а кістковий вік прогресував із 7 до 11 років. Відзначено значне покращення м'язової сили, фізичної активності, розвитку мовлення, комунікації та навичок самообслуговування. Сестра, пацієнтка Т.: мала інтелектуальну недостатність, соціальну дезадаптацію, низький зріст, м’язову слабкість, ожиріння з гіперфагією (надмірним апетитом), атопічний дерматит та вторинну аменорею. Початковий зріст становив 134 см (SDS −4,5), кістковий вік 18 років, ІФР-1 80 нг/мл (SDS −2,8), ГР — 0,9 нг/мл при нормальних рівнях гормонів щитоподібної залози та пролактину. Вона отримувала рГР у дозі 0,3 мг/добу у поєднанні з естрадіолом та дидрогестероном. Через 15 місяців вміст жирової маси знизився з 51% до 45%, м'язова маса зросла з 28 до 31,7 кг, а маса тіла зменшилася з 68,8 до 58,0 кг. Клінічні покращення включали зниження апетиту, підвищення фізичної активності, кращу соціальну адаптацію, зменшення поведінкових порушень та нормалізацію менструального циклу.

Висновки. Пацієнти із синдромом Шаафа-Янга демонструють клінічні та лабораторні ознаки, що відповідають дефіциту гормону росту. Терапія рекомбінантним гормоном росту людини є безпечною та ефективною як для дітей, так і для дорослих пацієнтів і значно покращує параметри росту, склад тіла та психічні й когнітивні функції.