КЛІНІКО-ГОРМОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ АКРОМЕГАЛІЇ У ПАЦІЄНТІВ ЗА ДАНИМИ УКРАЇНСЬКОГО НЕЙРОЕНДОКРИНОЛОГІЧНОГО ЦЕНТРУ

Анотація

Акромегалія (ACRO) є орфанним важким нейроендокринним захворюванням, яке обумовлено гіперпродукцією гормону росту (GH) і інсуліноподібного фактору росту-1 (IGF-1) у осіб із завершеними фізіологічним ростом і характеризується патологічним диспропорційним зростанням кісток скелета, м'яких тканин і внутрішніх органів, а також порушенням різних видів обміну речовин. Повільний клінічний перебіг дозволяє віднести ACRO до групи захворювань з відстроченим діагнозом, який вста­новлюється приблизно через 10 років після появи перших симптомів. Довгостроковий прогноз перебігу захворювання безпосередньо пов'язаний з ранньою діагностикою, застосовуваних методів лікування і оцінки їх ефективності. У зв'язку з цим важливу роль мають постійно оновлювані національні реє­стри пацієнтів з гормонально активними аденомами гіпофіза, в тому числі реєстри пацієнтів з ACRO. На жаль, не всі країни мають можливість створювати такі реєстри на державному рівні. У країнах Східної Європи подібні дослідження проводяться в спеціалізованих національних медичних центрах.

Метою даного дослідження є вивчення основних демографічних параметрів, клінічних особливостей, віку на момент постановки діагнозу, рівня біохімічного контролю та структури ускладнень у па­цієнтів України з акромегалією в окремому нейроендокрінологіческом центрі.

Матеріали та методи. Пацієнти з акромегалію, в тому числі із соматотропіномою (ST) і сомато­маммотропіномою (SMT): за даними нейроендокрінологіческого центру на базі ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевський НАМНУ» (n = 133 [в тому числі 47 de novo]: жінки — 88, чоловіки — 45) і за даними ретроспективного аналізу історій хвороби 133 пацієнтів (жінки — 91, чоловіки — 42), яким було проведено нейрохірургічне лікування на базі ДУ «Інститут нейрохі­рургії ім. А.П. Ромоданова НАМНУ». Діагностика ACRO проводилася відповідно до рекомендацій Консенсусу з діагностики та лікування акромегалії Європейського ендокринологічного товариства (2014). Досліджували рівні пролактину (PRL), GH і IGF-1 в сироватці крові. Всім пацієнтам проведено МРТ сканування головного мозку з використанням апарату Siemens 1,5Т. Статистичний аналіз прове­дено з використанням стандартної програми SPSS 19.0 (IBM Corp., Armonk, NY, US).

Результати. Встановлено, що 88,8 % (n = 238) від загальної вибірки становлять пацієнти у віці від 31 до 60 років: з них 26,5 % (n = 71) чоловіків і 55,2% (n = 148) жінок (χ2 = 15,47; P = 0,0001); пік ма­ніфестації ACRO доводиться на працездатний вік (41,3 ± 12,0) років: (39,0 ± 13,2) років для чоловіків і (42,8 ± 11,0) років для жінок. Висока частота неспецифічних загальносоматичних і неврологічних скарг (стомлюваність (45,5 %), астенія (43,9 %), головний біль (43,9 %) і підвищене потовиділення (42,3 %) є причиною пізньої діагностики захворювання. Такі специфічні морфологічні маркери ACRO, як зміни зовнішності (збільшення розмірів рук і ніг (60,2 %), обличчя (42,3 %)) більше 50 % пацієнтів вважали віковими змінами, тому вони не викликали у них особливого занепокоєння. Середня три­валість активної фази ACRO склала 139,2 місяці (Me = 93,6 місяця) і коливалася в діапазоні від 6 до 38 років. Тривалість активної фази більш ніж удвічі перевищувала тривалість донозологіческого періоду, що можна пояснити використанням неефективних методів і схем лікування захворювання (медикаментозна терапія, променева терапія). Встановлено, що тривалість донозологіческого періоду пропорційно збільшується в залежності від віку хворих: R2 = 3,4 %; P = 0,041, і також залежить від віку початку захворювання (R = 0,24; R2 = 5,96 %; P = 0,007).

Висновки. Статевий диморфізм клінічного перебігу акромегалії проявляється в молодому віці під час прояви захворювання і характеризується у чоловіків більш високою секреторною активністю GH-аденоми і більш вираженим мас-ефектом пухлини. Секреторна і проліферативна активність GH-аденоми гіпофіза залежить від віку пацієнта на момент захворювання. Для хворих молодого віку характерно швидко прогресуючий і рецидивуючий перебіг акромегалії, що обумовлено високою су­марною секреторною, проліферативною активністю GH-аденоми і високою швидкістю росту пухлини. Для літніх пацієнтів характерно «повільно прогресуючий» клінічний перебіг захворювання, що обу­мовлено перевагою секреторною активності GH-аденоми гіпофіза над проліферативної.