РОЛЬ РЕЗИСТИНУ, ІНТЕРЛЕЙКІНУ-1β, ІНТЕРЛЕЙКІНУ-6 ТА ЦЕРУЛОПЛАЗМІНУ У ПАТОГЕНЕЗІ НЕАЛКОГОЛЬНОЇ ЖИРОВОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДIАБЕТ 2 ТИПУ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2021.2.04Ключові слова:
цукровий діабет 2 типу, неалкогольна жирова хвороба печінки, резистин, інтерлейкіни, церулоплазмін.Анотація
З метою з’ясування ролі резистину, ІЛ-1β, ІЛ-6 та церулоплазміну у розвитку НАЖХП та серцевосудинних ускладнень у хворих на ЦД 2 типу, було обстежено 82 хворих на ЦД 2 типу із НАЖХП. Всіх пацієнтів було розподілено на групи залежно від ступеня ураження печінки: в групу 1 (стадія стеатозу) — включено 22 хворих, в групу 2 (стадія стеатогепатиту, НАСГ) — 40 хворих, в групу 3 (стадія фіброзу) — 20 хворих. В контрольну групу було включено 7 хворих на ЦД 2 типу без ураження печінки.
На підставі аналізу результатів проведеного дослідження можна констатувати, що адипокін резистин слід розглядати як один з чинників патогенезу НАЖХП у хворих на ЦД 2 типу, а саме як маркер виразності запальних змін печінки у даної категорії хворих. Подальший розвиток захворювання на стадії фіброзу характеризується незначним зменшенням концентрації резистину у сироватці крові, що може свідчити про зменшення процесів запалення на тлі розвитку саме фібротичних змін. Саме на стадії фіброзу резистин односпрямовано корелює з деякими фракціями ліпідів, що підтверджує його роль в атерогенезі та в ризику розвитку серцево-судинних ускладнень ЦД. При розвитку НАЖХП у хворих на ЦД 2 типу рівень прозапальних інтерлейкінів ІL-1β та ІL-6 зростає вже на стадії НАСГ, що віддзеркалює запальні зміни в печінці цих пацієнтів. Подальше недостовірне зростання вмісту інтерлейкінів ІL-1β та ІL-6 в сироватці хворих може свідчити про збереження високого рівня процесу запалення як на стадії власне стеатогепатиту, так і в подальшому, при формуванні фіброзу.
Нами не виявлено достовірних відмінностей між рівнями церулоплазміну у хворих на ЦД 2 типу із різними стадіями НАЖХП та за відсутності ураження печінки.
Посилання
Andrejeva JaO. Problemy bezperervnoi' medychnoi' osvity ta nauky 2018; 4(32): 39-44.
Gnacinska M, Malgorzewicz S, Lysiak-Szydlowska W, Sworczak K. Endocrynol Pol 2010; 61(1): 36-41.
Ragino JuI, Timoshenko NA, Chernjavskij AM, et al. Ros Kardiol Zhurn 2017; 5(145): 111-116.
Vashhenko VI, Vashhenko TN. Psihofarmakologija i biologicheskaja narkologija 2006; 6(3): 1254-1269.
Colica C, Abenavoli L. J Translat Int Medicine 2018;6(1): 52-53.
Abenavoli L, Peta V. Rev Recent Clin Trials 2014; 9: 134-140.
Adolph TE, Grander C, Grabherr F, Tilg H. Int J Mol Sci 2017; 18(8): 1649.
Shen C, Zhao CY, Wang W, et al. BMC Gastroenterol 2014; 14: 39.

ISSN
ISSN 






