ВПЛИВ ГАСТРОІНТЕСТИНАЛЬНИХ ГОРМОНІВ НА РОЗВИТОК ОЖИРІННЯ ТА НЕАЛКОГОЛЬНОЇ ЖИРОВОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ У ДІТЕЙ

Автор(и)

  • Пархоменко Л. К. Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна
  • Страшок Л. А. Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна
  • Хоменко М. А. Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна

DOI:

https://doi.org/10.21856/j-PEP.2019.3.17

Ключові слова:

гастроінтестинальні гормони, ожиріння, неалкогольна жирова хвороба печінки, діти

Анотація

На сьогодні ожиріння стає без перебільшення глобальною епідемією серед дитячого населення, а соціальна значущість цієї проблеми обумовлюється загрозою інвалідизації хворих молодого віку, зниженням тривалості життя та розвитком тяжких супутніх захворювань. В результаті збільшення досліджень з вивчення енергетичного гомеостазу сформовано думку, що ожиріння − мультифакторіальне та більш складне захворювання, ніж вважалося раніше. В останні роки увагу дослідників все більше привертає вивчення кишкової мікробіоти та її впливу на стан здоров’я людини, що обумовлюється розвитком нових технологій і методів вивчення мікробіома. Нещодавними дослідженнями встановлено, що існує взаємний вплив мозку та кишечника один на одного, і накопичується все більше даних, що підтверджують роль цього складного зв’язку в регуляції почуття голоду, насичення і енергетичного балансу. Доведений як безпосередній вплив на ці процеси мікробіоти кишечнику, так і опосередкований через її втручання в синтез та обмін гормонів та біологічно активних сполук системи травлення. На сьогодні відомо, що саме кишково-шлунковий тракт є одним з органів людини, де синтезується найбільша кількість гормонів. На сучасному етапі розвитку науки відомо більше 30 гастроінтестинальних гормонів і біологічно активних речовин, що регулюють процеси травлення і беруть участь у регуляції загального гомеостазу. Найбільш вагому роль в розвитку ожиріння та неалкогольної жирової хвороби печінки мають такі гормони, як грелін, пептид YY та глюкагоноподібний пептид-1. В огляді літератури представлені сучасні дані, що демонструють роль гастроінтестинальних гормонів у формуванні та розвитку ожиріння та неалкогольної жирової хвороби печінки у дітей, а також наведено дані власного дослідження.

Посилання

WHO. Commission on Ending Childhood Obesity. Facts and figures on childhood obesity, Geneva, 2017.

Birerdinc A, Stoddard S, Younossi Z. Cur Gastroenterol Reports 2018; 20(6): 24. doi: https://doi.org/10.1007/s11894-018-0629-6.

Anderson EL, et al. PloS one 2015; 10(10): e0140908.

Reinehr T, Roth CL. Endocrine 2015; 49(1): 35-50. doi: https://doi.org/10.1007/s12020-014-0518-1.

Koukias N, Buzzetti E, Tsochatzis E. Minerva Endocrinol 2017; 42(2): 184-194. doi: https://doi.org/10.23736/S0391-1977.16.02567-0.

Roth CL, Doyle RP. Endocrine Development 2017; 32: 100-123. doi: https://doi.org/10.1159/000475734.

Murugesan S, et al. Eur J Clin Microbiol Infect Dis 2018; 37(4): 621-625.

Jenkins T, et al. Nutrients 2016; 8(1): 56. doi: https://doi.org/10.3390/nu8010056.

Steinert RE, et al. Physiol Rev 2016; 97(1): 411-463. doi: https://doi.org/10.1152/physrev.00031.2014.

Gibbons C, et al. J Clin Endocrinol Metab 2013; 98(5): 847-855. doi: https://doi.org/10.1210/jc.2012-3835.

Roth CL, et al. J Pediatr Endocrinol Metab 2010; 23(12): 1299-1309.

Roth CL, et al. J Clin Endocrinol Metab 2005; 90(12): 6386-6391.

Reinehr T, et al. J Pediatr Endocrinol Metab 2010; 23(1-2): 101-108.

Breton J, et al. Cell Metab 2016; 23(2): 324-334. doi: https://doi.org/10.1016/j.cmet.2015.10.017.

Sumithran P, et al. New Engl J Med 2011; 365(17): 1597-1604. doi: https://doi.org/10.1056/NEJMoa1105816.

Jensen DE, et al. Pediatr Obes 2015; 10(5): 380-387.

Vos RC, et al. ISRN Endocrinol 2011; 2011: 353-359.

Alisi A, et al. Aliment Pharmacol Ther 2014; 39(11): 1276-1285.

Chalasani N, et al. Hepatology 2018; 67(1): 328-357. doi: https://doi.org/10.1002/hep.29367.

Armstrong MJ, et al. The Lancet 2016; 387(10019): 679-690. doi: https://doi.org/10.1016/S0140-67361500803-X.

Danne T, et al. J Pediatr 2017;181: 146-153. doi: https://doi.org/10.1016/j.jpeds.2016.10.076.

Zanchi D, et al. Neurosci Biobehav Rev 2017; 80: 457-475. doi: https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2017.06.013.

Arslan N, Sayin O, Tokgoz Y. J Endocrinol Invest 2014; 37(11): 1091-1097.

Balagopal P, et al. Obesity 2010; 18(9): 1747-1753.

Delhanty PJ, et al. Endocrine 2013; 43(2): 247-248. doi: https://doi.org/10.1007/s12020-012-9800-2.

Beglinger S, et al. Obesity 2014; 22(9): 2047-2052.

Sun EW, et al. Front Endocrinol 2018; 9: 754. doi: https://doi.org/10.3389/fendo.2018.00754.

Choi W, et al. Nature Commun 2018; 9(1): 4824. doi: https://doi.org/10.1038/s41467-018-07287-7.

Namkung J, et al. Diab Metab J 2018; 42(3): 233-243. doi: https://doi.org/10.4093/dmj.2017.0084

Yano JM, et al. Cell 2015; 161(2): 264-276. doi: https://doi.org/10.1016/j.cell.2015.02.047.

Ojeda-Rodriguez A, et al. Nutr Hospitalaria 2018; 35(2): 279-285.

Kulinskij VI, Kostjukovskaja AS. Lab Delo 1969; 7: 390-394.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-08-28

Як цитувати

Пархоменко, Л. К., Страшок, Л. А., & Хоменко, М. А. (2019). ВПЛИВ ГАСТРОІНТЕСТИНАЛЬНИХ ГОРМОНІВ НА РОЗВИТОК ОЖИРІННЯ ТА НЕАЛКОГОЛЬНОЇ ЖИРОВОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ У ДІТЕЙ. Проблеми ендокринної патології, 69(3), 128–135. https://doi.org/10.21856/j-PEP.2019.3.17

Схожі статті

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 > >> 

Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.