АНАЛІЗ ЧАСТОТИ І ОСОБЛИВОСТЕЙ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ АВТОІМУННОГО ТИРЕОЇДИТУ У СПОЛУЧЕННІ ІЗ ЦЕЛІАКІЄЮ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2025.2.04Ключові слова:
автоімунний тиреоїдит, целіакія, автоімунна патологія тонкого кишківника, полігландулярний синдром, непереносимість глютену без целіакії, гіпотиреозАнотація
Мета дослідження – визначити частоту і особливості клінічного перебігу автоімунного тиреоїдиту у сполученні із автоімунною патологією тонкого кишківника (целіакія, непереносимість глютену без целіакії).
Матеріали та методи. Обстежено 173 пацієнти (три вікові групи: І – 5-20, ІІ – 21-45, ІІІ – 46-60 років) з рівнем антитіл до тиреоїдної пероксидази (АТПО) у крові понад 600 мкМО/мл: n=35 чол./138 жін. Статус щитоподібної залози (ЩЗ) оцінювали за рівнями тиреотропного гормону (ТТГ), вільного тироксину (вТ4) та вільного трийодтироніину (вТ3). Для візуалізації ЩЗ також використовували ультразвукову діагностику. Для верифікації целіакії імунофлюороферментним методом на аналізаторі «ELIA Phadia» визначали антитіла IgA до тканинної трансглютамінази (АТ-tTG IgA) (Од/мл), антитіла IgG до тканинної трансглютамінази (АТ-тtTG IgG) (Од/мл), антитіла IgА до гліадину (деамінізовані пептиди) (АТ-G IgА) (Од/мл), антитіла IgG до гліадину (деамінізовані пептиди) (АТ-G IgG) (Од/мл) та вміст сироваткового імуноглобуліну A (IgA) (г/л) імунотурбідиметричним методом. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою Package for Social Sciences v.19.0 (SPSS Inc., США).
Результати та висновки. Встановлено, що 32,4% хворих на автоімунний тиреоїдит усіх вікових груп мають високий титр антитіл до тканинної трансглутамінази і/або гліадину. При скринінговому обстеженні в групі хворих на АІТ віком до 20 років позитивний титр АТ-тtTG IgG виявлено у 14,3%, АТ-G IgG у 17,9%, в групі хворих 21-45 років – у 10,5 та 27,6% відповідно; в групі хворих 46-60 років – у 5,8 та 23,2% відповідно. Одночасно позитивний титр IgG та IgA АТ-тtTG і АТ-G спостерігається у 2,3% хворих, що за наявності виразної активності антитиреоїдного імунітету, гіпотиреозу середнього ступеня тяжкості, стертих гастроінтестинальних симптомів та інших неспецифічних позакишкових клінічних ознак дозволяє з високим ступенем вірогідності встановити діагноз «Целіакія». У інших випадках, за наявності тільки підвищеного титру АТ-G IgG, діагностують «Непереносимість глютену без целіакії». Враховуючи низьку частоту (2,89%) високого титру АТ-тtTG та АТ-G класу IgA, застосування їх в якості діагностичних критеріїв при скринінговому обстеженні пацієнтів з АІТ не є доцільним. За наявності поєднаної полігландулярної автоімунної ендокринної патології у сполученні з іншими автоімунними неендокринними захворюваннями проводити діагностику целіакії необхідно з використанням АТ-тtTG та АТ-G як класу IgA, так і IgG. Встановлений лінійний позитивний сильний кореляційний зв’язок (r= 0,83, p=0,01) між рівнями АТ-G IgG і АТ-ТПО доводить, що за високих титрів АТ-ТПО у пацієнтів з АІТ збільшується виразність імунної відповіді на патологічний вплив глютену.
Посилання
1. Singh P, Arora A, Strand TA, et al. Clin Gastroenterol Hepatol 2018;16(6): 823-836. https://doi.org/10.1016/j.cgh.2017.06.037
2. Lebwohl B, Sanders DS, Green PH. Lancet 2018;391(10115): 70-81. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(17)31796-8
3. Dyrka K, Obara-Moszyńska M, Niedziela M. Endokrynol Pol 2024;75(5): 461-472. https://doi.org/10.5603/ep.100701
4. Escudero-Hernández C. Elsevier 2021: 133-164. https://doi.org/10.1016/bs.ircmb.2020.09.007
5. Iversen R, Sollid LM. Annu Rev Pathol 2023;18: 47-70. https://doi.org/10.1146/annurev-pathmechdis-031521-032634
6. Lebwohl B, Rubio-Tapia A. Gastroenterology 2021;160(1): 63-75. https://doi.org/10.1053/j.gastro.2020.06.098
7. Sharma BR, Joshi AS, Varthakavi P, et al. Indian J Endocrinol Metab 2016;20(1): 97-100. https://doi.org/10.4103/2230-8210.172241
8. Cooper BT, Holmes GK, Cooke WT. Br Med J 1978;1(6112): 537-539. https://doi.org/10.1136/bmj.1.6112.537
9. Midhagen G, Järnerot G, Kraaz W. Scand J Gastroenterol 1988;23(8): 1000-1004. https://doi.org/10.3109/00365528809090160
10. Caturegli P, De Remigis A, Rose NR. Autoimmun Rev 2014;13(4-5): 391-397. https://doi.org/10.1016/j.autrev.2014.01.007
11. Thyroid disease: assessment and management. NICE guideline [NG145], available at: https://www.nice.org.uk/guidance/ng145
12. Al-Toma A, Volta U, Auricchio R, et al. United European Gastroenterol J 2019;7(5): 583-613. https://doi.org/10.1177/2050640619844125
13. Brunn J, Block U, Ruf G, et al. Dtsch Med Wschr 1981;106(41): 1338-1340. https://doi.org/10.1055/s-2008-1070506
14. Lakyn GF. Byometryja: ucheb. posobye dlja byol. spec. vuzov. 4-e yzd., Мoskva, 1990: 352 p.
15. Minelli R, Gaiani F, Kayali S, et al. Acta Biomed 2018;89(9): 11-16. https://doi.org/10.23750/abm.v89i9-S.7872
16. Elfström P, Montgomery SM, Kämpe O, et al. J Clin Endocrinol Metab 2008;93: 3915-3921. https://doi.org/10.1210/jc.2008-0798
17. Kalyouncu D, Urganci N. Int J Endocrinol 2015: 276575. https://doi.org/10.1155/2015/276575
18. Roy A, Laszkowska M, Sundström J, et al. Thyroid 2016;26: 880-890. https://doi.org/10.1089/thy.2016.0108
19. Pham-Short A, Donaghue KC, Ambler G, et al. Pediatrics 2015;136: e170-e176. https://doi.org/10.1542/peds.2014-2883
20. Albatineh A, Dehvan F, Shariari H. Clin Diabetol 2021;10: 447-461. https://doi.org/10.5603/DK.2021.0055
21. Elfstrom P, Sundstrom J, Ludvigsson JF. Aliment Pharmacol Ther 2014;40: 1123-1132. https://doi.org/10.1111/apt.12973
22. Tsouka A, Mahmud FH, Marcon MA. J Pediatr Gastroenterol Nutr 2015;61(3): 297-302. https://doi.org/10.1097/MPG.0000000000000789
23. Ludvigsson JF, Rubio-Tapia A, van Dyke CT, et al. Am J Gastroenterol 2013;108(5): 818-824. https://doi.org/10.1038/ajg.2013.60
24. Makharia GK, Chauhan A, Singh P, Ahuja V. Aliment Pharmacol Ther 2022;56(1): S3-S17. https://doi.org/10.1111/apt.16787
25. Besser HA, Khosla C. Trends Pharmacol Sci 2023;44(12): 949-962. https://doi.org/10.1016/j.tips.2023.09.006
26. Godfrey JD, Brantner TL, Brinjikji W, et al. Gastroenterology 2010;139(3): 763-769. https://doi.org/10.1053/j.gastro.2010.05.041
27. Cook HB, Burt MJ, Collett JA, et al. J Gastroenterol Hepatol 2000;15(9): 1032-1036. https://doi.org/10.1046/j.1440-1746.2000.02290.x
28. Lohi S, Mustalahti K, Kaukinen K, et al. Aliment Pharmacol Ther 2007;26(9): 1217-1225. https://doi.org/10.1111/j.1365-2036.2007.03502.x
29. Mustalahti K, Catassi C, Reunanen A, et al. Ann Med 2010;42(8): 587-595. https://doi.org/10.3109/07853890.2010.505931
30. Gnodi E, Meneveri R, Barisani D. World J Gastroenterol 2022;28(4): 449-463. https://doi.org/10.3748/wjg.v28.i4.449
31. Catassi C, Verdu EF, Bai JC, Lionetti E. Lancet 2022;399(10344): 2413-2426. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(22)00794-2
32. Nistico L, Fagnani C, Coto I, et al. Gut 2006;55(6): 803-808. https://doi.org/10.1136/gut.2005.083964
33. Kuja-Halkola R, Lebwohl B, Halfvarson J, et al. Gut 2016;65(11): 1793-1798. https://doi.org/10.1136/gutjnl-2016-311713
34. Khosla C. ACS Chem Biol 2017;12(6): 1455-1459. https://doi.org/10.1021/acschembio.6b01155
35. Toscano V, Conti FG, Anastasi E, et al. Am J Gastroenterol 2000;95(7): 1742-1748. https://doi.org/10.1111/j.1572-0241.2000.02187.x
36. Guariso G, Conte S, Presotto F, et al. Aliment Pharmacol Ther 2007;26(10): 1409-1417. https://doi.org/10.1111/j.1365-2036.2007.03526.x
37. Husby S, Koletzko S, Korponay-Szabo I, et al. J Pediatr Gastroenterol Nutr 2012;54(1): 136-160. https://doi.org/10.1097/MPG.0b013e31821a23d0
38. Schuppan D, Pickert G, Ashfaq-Khan M, Zevallos V. Best Pract Res Clin Gastroenterol 2015;29(3): 469-476. https://doi.org/10.1016/j.bpg.2015.04.002
39. Hyzhnjak O, Nikolajev R, Mans'ka K, et al. Probl Endokryn Patol 2023;80(1): 73-81. https://doi.org/10.21856/j-PEP.2023.1.09
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Проблеми ендокринної патології

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

ISSN
ISSN 






