ВМІСТ мікроРНК-126 У СИРОВАТЦІ КРОВІ ХВОРИХ НА ДІАБЕТ 2 ТИПУ ПРИ ЛІКУВАННІ ДЕЯКИМИ ЦУКРОЗНИЖУЮЧИМИ ПРЕПАРАТАМИ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2020.3.10Ключові слова:
діабет 2 типу, мікроРНК-126, дапагліфлозин, інсулін, метформін, гліклазидАнотація
МікроРНК — невеликі ендогенні некодуючі РНК, які беруть участь у численних процесах регуля- ції експресії генів. Недавно встановлений зв'язок ендотеліальної мікроРНК-126 із цукровим діабетом 2 типу (ЦД2). Дослідження показали помітне зниження мікроРНК-126 у хворих ЦД2. Мета. Профіль експресії мікроРНК-126 у циркуляції аналізували з метою розробки нових підходів щодо прогнозування розвитку та прогресування діабету. У поточному дослідженні вивчали рівень циркулюючої мікроРНК-126 у хворих з T2DM за умов лікування різними цукрознижуючими препара- тами. Матеріали і методи. Профіль циркулюючої мікроРНК-126 оцінювався у пілотному дослідженні 12 осіб: 6 здорових добровольців та 6 пацієнтів з ЦД2. Для визначення відносної експресії мікроРНК використовували метод напівкількісної ПЛР у реальному часі. Як референтну використовували U6 snРНК, що кодує малу ядерну РНК. Результати. Комбіноване лікування дапагліфлозином, інсуліном та метформіном підвищує рівень мікроРНК-126 до контрольного, що може пояснюватись зниженням рівня глюкози за дії цих препаратів. Дапагліфлозин підвищує кількість мікроРНК більш ніж в 4 рази, в порівнянні з контролем. Також показано, що лікування дапагліфлозином майже у 2 рази зменшує рівень ендотеліну-1 в крові хворих на діабет, що свідчить про суттєвий вплив препарату на функцію ендотелію. Ефект дапагліф- лозину у комбінації з метформіном та інсуліном щодо експресії мікроРНК-126 був значно нижчим, що, можливо, пояснюється конкурентними взаємовідносинами між цукрознижуючими препаратами щодо ендотелію. Лікування хворих бігуанідами не призводило до вірогідного зниження кількості ЕТ-1, по- рівняно з середнім рівнем ендотеліну при діабеті. Монотерапія гліклазидом також посилювала екс- пресію мікроРНК-126 майже в 3 рази. Висновок. Таким чином, рівень мікроРНК-126, що циркулює в крові, може використовуватися в якості діагностичного маркера ендотеліальної дисфункції при діабеті 2 типу. Визначення вмісту мікроРНК-126 може також бути корисним для оцінки ефективності лікування діабету цукрознижую- чими препаратами.
Посилання
Zampetaki A, Kiechl S, Drozdov I, et al. Circ Res 2010; 107: 810-817. https://doi.org/10.1161/CIRCRESAHA.110.226357.
Ortega FJ, Mercader JM, Moreno-Navarrete JM, et al. Diabetes Care 2014; 37(5): 1375-1383. https://doi.org/10.2337/dc13-1847.
Tron'ko ND, Pushkarev VM Sokolova LK, et al. Molekuljarnye mehanizmy patogeneza saharnogo diabeta i ego oslozhnenij, Kiev, 2018: 264 p.
Mathieson W, Betsou F, Myshunina T, et al. J Clin Pathol 2016; 69(12): 1105-1108.
Livak KJ, Schmittgen TD. Methods 2001; 25: 402-408. https://doi.org/10.1006/meth.2001.1262.
Chang YK, Choi H, Jeong JY, et al. PLoS One 2016; 11(7): e0158810. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0158810.
Zinman B, Wanner C, Lachin JM, et al. N Engl J Med 2015; 373(22): 2117-2128.
Sugiyama S, Jinnouchi H, Kurinami N, et al. Intern Med 2018; 57: 2147-2156. https://doi.org/10.2169/internalmedicine.0701-17.
Solini A, Giannini L, Seghieri M, et al. Cardiovasc Diabetol 2017; 16: 138. https://doi.org/10.1186/s12933-017-0621-8.
Ott C, Jumar A, Striepe K, et al. Cardiovasc Diabetol 2017; 16: 26. https://doi.org/10.1186/s12933-017-0510-1.
Aquilante CL. Expert Rev Cardiovasc Ther 2010; 8(3): 359-372. https://doi.org/10.1586/erc.09.154.
Hirst JA, Farmer AJ, Dyar A, et al. Diabetologia 2013; 56: 973-984. https://doi.org/10.1007/s00125-013-2856-6.
Simard JM, Kahle KT, Gerzanich V. J Neurosurg 2010; 113(3): 622-629. https://doi.org/10.3171/2009.11.JNS081052.
Rosenstock J, Marx N, Kahn SE, et al. Diab Vasc Dis Res 2013; 10(4): 289-301. https://doi.org/10.1177/1479164112475102.
Li Y, Zhou Q, Pei C, et al. J Vasc Res 2016; 53: 94-104. https://doi.org/10.1159/000448713.
Olivieri F, Spazzafumo L, Bonafи M, et al. Oncotarget. 2015; 6: 35372-35382. https://doi.org/10.18632/oncotarget.6164.
Mormile R. Cardiovasc Endocrinol Metab 2018; 7(3): 68-69. https://doi.org/10.1097/XCE.0000000000000156.
Grieco GE, Brusco N, Licata G, et al. Int J Mol Sci 2019; 20: 6358. https://doi.org/10.3390/ijms20246358.
Togliatto G; Trombetta A; Dentelli P; et al. Diabetes 2015; 64: 1370-1382. https://doi.org/10.2337/db14-0991.
Pushkarev VM, Sokolova LK, Pushkarev VV, Tron'ko ND. Probl endokryn patologii' 2016; 3: 77-90.
ISSN 
ISSN 
