ПОРУШЕННЯ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ

Анотація

У даному огляді проаналізований вплив порушень харчової поведінки на перебіг цукрового діабету (ЦД) 2 типу. Найпоширенішими видами порушення харчової поведінки серед осіб, які страждають на ЦД, є компульсивне переїдання та синдром нічного переїдання. Вони супроводжуються надмірним прийомом їжі та погіршують перебіг ЦД 2 типу: утруднюють досягнення цільових рівнів глікемії та ліпідограми, нормалізацію маси тіла. Зміна способу життя, а саме дієта та фізичні навантаження, є одним з основних способів лікування ЦД. Проте при наявності вищезгаданих синдромів дотримання дієтичних рекомендаціє стає важким завданням для даної категорії пацієнтів. Крім того, існує великий відсоток хворих на компульсивне переїдання або синдром нічного переїдання, які не усвідомлюють своєї проблеми та, відповідно, не намагаються змінити власний стиль життя, що утруднює лікування основного захворювання – ЦД 2типу. Основними регуляторами харчової поведінки в організмі людини є лептин та грелін. Зв’язуючись із рецепторами центру голоду та насичення, який знаходиться в гіпоталамусі, дані гормональноподібні речовини впливають на частоту споживання їжі та контролюють енергетичний баланс організму. Лептин володіє орексогенними властивостями, тобто формує відчуття насичення в організмі. Проте у пацієнтів з ожирінням та ЦД його рівень підвищений через розвиток лептинорезистентності. В свою чергу грелін виявляє протилежні властивості: він формує відчуття голоду. Щодо його концентрації при ожирінні та ЦД, то вона залишається низькою в порівнянні з здоровими особами. Згідно з даними наукової літератури, рівні лептину та греліну у хворих із ожирінням, ЦД 2 типу та порушеннями харчової поведінки відрізняються від здорових осіб. Проте їх роль у формуванні харчових звичок та їх розладів досі залишаються маловивченою. Необхідні подальші дослідження для встановлення ефективності визначення рівнів лептину та греліну у хворих на ЦД 2 типу для прогнозування розвитку порушень харчової поведінки. Припускається, що вчасне лікування розладів харчування дозволить швидше досягти стійкої компенсації основного захворювання, цільових рівнів глікемії та ліпідограми, нормалізації маси тіла, що, в сукупності, знизить серцево-судинний ри- зик у хворих на ЦД 2 типу. Активне дослідження впливу аналогів глюкагоноподібного пептиду-1 та інгібіторів найтрій-глюкозного котранспортера 2 типу на регуляцію апетиту є одним з пріоритетних напрямів сучасної діабетології.