РОЛЬ ГІПЕРЛЕПТИНЕМІЇ У ГЕНЕЗІ ГЕСТАЦІЙНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ ТА ПРЕЕКЛАМПСІЇ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2021.3.09Ключові слова:
лептин, гестаційне збільшення маси тіла, гестаційна гіпертензія, прееклампсіяАнотація
Метою дослідження було дослідили асоціацію рівня лептину в сироватці крові вагітних з ризиком виникнення гіпертензивних розладів в залежності від гестаційного збільшення маси тіла (ГЗМТ). У дослідження залучено 190 вагітних жінок з нормальним прегравідарним індексом маси тіла, які знаходилися на обліку в міському клінічному перинатальному центрі, м. Івано-Франківськ, Україна. Кількісне визначення лептину в сироватці крові проводили методом імуноферментного аналізу (ELISA Kit № CAN-L-4260, Canada). Результати статистично аналізували за допомогою Statistica 6.0 (StatSoft Inc., США) та пакету статистичного аналізу Microsoft Excel.
Гестаційна гіпертензія (ГГ) виникла у 29 (15,3 %), прееклампсія у 39 (20,5 %) випадків, а 122 (64,2 %) осіб були нормотензивні. Рекомендоване ГЗМТ (11,5-16,0 кг) виявлено у 133 (70,0 %), надлишкове у 57 (30,0 %) пацієнток. У вагітних з надлишковим ГЗМТ частота виникнення ГГ у 2,2 раза (р<0,05) та прееклампсії у 4,2 раза (р<0,001) більша порівняно з пацієнтками з рекомендованим ГЗМТ. У вагітних з ГГ концентрації лептину у 1,5 раза в третьому триместрі (р<0,01), а з прееклампсією у 1,1 раза в другому (р<0,01) та у 1,5 раза в третьому (р<0,001) триместрах перевищували рівні при нормотензивній вагітності. Концентрації лептину у сироватці крові вагітних з ГГ і прееклампсією достовірно вищі у групі з надлишковим приростом маси тіла порівняно з рекомендованим, що виявляється вже в другому триместрі. Шанси гіперлептинемії у групі вагітних з ГГ (OR=3,50; 95% CІ: 1,48-9,33; р<0,05) та з прееклампсією (6,01; 2,43-15,02) вище у жінок з надлишковим ГЗМТ. Діагностовано позитивний кореляційний зв'язок між концентрацією лептину, ГЗМТ та відсотком жирової маси тіла у вагітних з ГГ та прееклампсією в другому та третьому триместрах вагітності. Отже, лептин можна вважати маркером асоціації між патологічним ГЗМТ і гіпертензивними розладами.
Посилання
Parrettini S, Caroli A, Torlone E. Front Endocrinol 2020; 11: 611929.
Logan CA, Bornemann R, Koenig W, et al. Sci Reports 2017; 2(7).
Pijanović M, Stefanović A, Miljković M, et al. J Lab Med 2017; 41(3): 129-136.
Trujillo-Goiza M.L., Seсarus R. Biol Reprod 2018; 98(5): 654-663.
Somano R, Martinez-Rojano H, Chico-Barba G, et al. Nutrients 2017; 9: 1067.
Ostafijchuk SO, Genyk NI. Probl Endokryn Patologii' 2019; 3: 52-58.
Premru-Srsen T, Kocic Z, Vodusek VF, et al. J Perinat Med 2019; 47(6): 585-591.
Yusrawati Habibah RL, Machmud R. Indones Biomed J 2015; 7(1): 37-42.
Taylor BD, Ness RB, Olsen J, et al. Hypertension 2015; 65(3): 594-599.
Metodychni rekomendacii' shhodo organizacii' ambulatornoi' akushers'ko-ginekologichnoi' dopomogy: Nakaz MOZ Ukrai'ni № 417 vid 15.07.2011.
Bosaeus M, Andersson-Hall U, Andersson L, et al. Reprod Sci 2020; 27(7): 1477-1489.
Pro zatverdzhennja klinichnyh protokoliv z akushers'koi' ta ginekologichnoi' dopomogy: Nakaz MOZ Ukrai'ni № 676 vid 31.12.2004.
Pйrez-Pйrez A, Toro A, Vilariсo-Garcнa T. J Cell Mol Med 2018; 22(2): 716-727.
MdHassan MJ, Bakar NS, Aziz MA, et al. Reprod Biol 2020; 20(2): 184-190.

ISSN
ISSN 






