ОЦІНКА ЧАСТОТИ ЗУСТРІЧАЛЬНОСТІ ВТОРИННОГО ГІПЕРПАРАТИРЕОЗУ ТА ДЕФІЦИТУ ВІТАМІНУ D У ПАЦІЄНТІВ З ОЖИРІННЯМ 1 СТУПЕНЯ

Анотація

Багато досліджень присвячено вивченню розповсюдженості вторинного гіперпаратиреозу у осіб з хронічною хворобою нирок (ХХН) та цукровим діабетом (ЦД) 2 типу, ожирінням в цілому. Але немає досліджень у пацієнтів з ожирінням 1 ступеня і вивченням факторів ризику розвитку вторинного гіперпаратиреозу у осіб з ХХН 1 та 2 ступеня. Тому метою нашої роботи було вивчити частоту зустрічальності дефіциту чи недостатності вітаміну D, вторинного гіперпаратиреозу, оцінити предиктори розвитку цих станів у пацієнтів з ожирінням 1 ступеня.

Матеріали та методи. У дослідження було включено 50 осіб з індексом маси тіла 30-34,9 кг/м². Всім пацієнтам натще визначали концентрацію греліну, глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1), інсуліну, вітаміну D та паратгормону (ПТГ), глікемію натще, індекс НОМА, рівні глікованого гемоглобіну.

Результати. Серед обстежених осіб нормальний рівень вітаміну D діагностували у 28% пацієнтів, недостатність – у 50%, а дефіцит – у 22%. Вторинний гіперпаратиреоз діагностували у 20% осіб. Було отримано статистично значущій позитивний взаємозв’язок між рівнем греліну та вітаміну D (0,12 (-0,20/0,22); р=0.02)) і негативний зв’язок між відсотком вісцерального жиру та рівнем вітаміну D (-0,82 (-1,56/-0,81); p=0,03)). З іншими оціненими показниками статистично значущого зв’язку не знайдено.

Висновок. Частота зустрічальності вторинного гіперпаратиреозу у осіб з ожирінням 1 ступеня становить 20%, дефіцит вітаміну D – 22%. Збільшення відсотку вісцерального жиру є фактором ризику розвитку дефіциту вітаміну D. Медичні працівники повинні підозрювати низький рівень вітаміну D у сироватці крові в осіб із ожирінням будь якого ступеня і належним чином вирішити проблему своєчасної корекції дефіциту вітаміну D та виявлення вторинного гіперпаратиреозу.