ВИРАЖЕНІСТЬ ПРОЦЕСІВ АПОПТОЗУ В ДРІБНОКЛІТИННИХ ЯДРАХ ГІПОТАЛАМУСА ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2021.4.13Ключові слова:
гіпоталамус, дугоподібне ядро, вентромедіальне ядро, нейрон, нейроендокринна клітина, стрептозотоциновий цукровий діабетАнотація
Захворювання на цукровий діабет (ЦД) завдає великої соціально-економічної шкоди, що визначається витратами на медичне обслуговування і соціальне забезпечення хворих у зв'язку з інвалідністю та втратою працездатності. Велику увагу дослідників зосереджено на вивченні ролі нейропептидів гіпоталамуса та їхньої участі в регуляції функції панкреатичних острівців. Зважаючи на вищевикладене, метою нашого дослідження було встановити особливості морфофункціональних змін у дугоподібному (ДЯ) і вентромедіальному (ВМЯ) ядрах гіпоталамуса при стрептозотоциніндукованому цукровому діабеті (СЦД).
Використали гістологічний, імуногістохімічний, електронномікроскопічний, біохімічний та статистичний методи дослідження.
У ДЯ і ВМЯ на ранніх стадіях розвитку СЦД (14 доба) відмічалися досить поліморфні зміни. У ДЯ збільшувалась площа нейронів і їх ядер зростала чисельна щільність темних функціонально більш активних нейронів, з’являлись двоядерцеві світлі нейроендокринні клітини (НК). У світлих і темних НК ДЯ спостерігалось достовірне збільшення об’ємної щільності нейросекреторних гранул в 2-4 рази порівняно з контролем, у ВМЯ – у 1,2-2 рази. Такі морфофункціональні зміни у дрібноклітинних ядрах гіпоталамуса та зростання об’ємної щільності нейросекреторних гранул в їхніх НК вказують на посилений синтез нейрогормонів, які безпосередньо впливають на аденогіпофіз та підвищення функціональної активності НК ДЯ і ВМЯ.
На 70 добу СЦД у ВМЯ і ДЯ гіпоталамуса, відмічалось зменшення чисельної щільності нейронів за рахунок світлих НК, збільшувалась чисельна щільність вакуолізованих, темних пікноморфних і апоптичних нейронів. Апоптозний індекс в досліджуваних ядрах гіпоталамуса зростав у 2-4 раза, порівняно з контролем. При цьому площа профільного поля НК зростала, а ядер – зменшувалась, що приводило до зменшення ядерно-цитоплазматичного індекса та вказувало на зменшення їх функціональної активності і підтверджувалось зменшенням об’ємної щільності нейросекреторних гранул в НК у 1,9-2,1 раза в ДЯ і в 2,7-4,7 раза у ВМЯ. На ультраструктурному рівні у світлих НК спостерігались виражені деструктивні процеси за типом вакуольної дистрофії, розвиток сателітозу та нейронофагії.
Таким чином тривала гіперглікемія при СЦД у дрібноклітинних ядрах гіпоталамуса викликає загибель нейронів меншою мірою, шляхом апоптозу і, більшою мірою, особливо у віддалених термінах експерименту (70 доба), за рахунок гідропічної дистрофії та колікваційного некрозу та призводить до розвитку діабетичної нейроендокринопатії.
Посилання
Khan MA, Katta M, Gurunadh VS, et al. Med J Armed Forces India 2017;73(3): 261-266. https://doi.org/10.1016/j.mjafi.2017.01.005.
Fang F, Wang J, Wang Y-F, Peng Y-D. Eur Rev Med Pharmacol Sci 2018;22(19): 6456-6462. https://doi.org/10.26355/eurrev_201810_16058.
Rak SO. Nursing 2019;3: 42-44. https://doi.org/10.11603/2411-1597.2019.3.10682.
Katharina Timper, Jens C Brüning. Dis Model Mech 2017;10(6): 679-689. https://doi.org/10.1242/dmm.026609.
Yue Ma, Ratnasabapathy R, Chioma I-E, et al. Diabetes Obes Metab 2018;20(9): 2246-2254. https://doi.org/10.1111/dom.13359.
Flak JN, Goforth PB, Dell'Orco J, et al. J Clin Invest 2020;130(6): 2943-2952. https://doi.org/10.1172/JCI134135.
Cotero VE, Zhang BB, Routh VH, Cotero VE. J Neuroendocrinol 2010;22(2): 65-74.
Routh VH. Sensors 2010;10(10): 9002-9025.
Zhurakivska OYa. Galician Med J. 2014;21(2): 32-34.
Zhurakivska OYa. Clin Experim Morphol 2013;1: 52-55.
Revsin Y, van Wijk D, Saravia FE, et al. Endocrinology 2008;149 (7): 3531-3539.
Guven A, Yavuz O, Cam M, et al. Int J Neurosci 2009;119 (8): 1155-1169.
Zhurakivska OY, Zhurakivskyi VM, Miskiv VA, et al. Clin Anat Operative Surg 2019;18(2): 82-88.
Beauquis J, Homo-Delarche F, Giroix MH, et al. Exp Neurol 2010;222(1): 125-134.
Thounaojam MC, Powell FL, Patel S, et al. Proc Natl Acad Sci USA 2017;114(50): 13248-13253. https://doi.org/10.1073/pnas.1718592114.
Iijima N, Takumi K, Sawai N, et al. J Mol Neurosci 2011;43(2): 146-154.
Ludwiga B, Zieglera ChG, Schallyc AV, et al. PNAS 2010;107(28): 2623-12628.
McCall AL. Eur J Pharmacol 2004;490(1-3): 147-158.
Juan P, Hern´andez-Fonseca, Rincon J, et al. Experim Diab Res 2009;2009: 1-12.
Schur MB, Zhurakivska OY. Morphologia 2019;3(13): 170-176.
Sima AA. Acta Diabetol 2010;47(4): 279-293.
Roustit M, Loader J, Deusenbery C, et al. J Clin Endocrinol Metab 2016;101(9): 34018.
Yang X, Huo F, Liu B, et al. J Mol Neurosci 2017;61(4): 581-589. https://doi.org/10.1007/s12031-017-0899-8.
Bédard K, Strecko J, Thériault K, et al. Am J Physiol Endocrinol Metab 2008;294(4): E7440-7451.

ISSN
ISSN 






