МОЖЛИВОСТІ КОРЕКЦІЇ ГІПЕРАМОНІЄМІЇ У ПАЦІЄНТІВ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2022.1.15Ключові слова:
цукровий діабет 2 типу, гіперамоніємія, когнітивні функції, альфа-ліпоєва кислотаАнотація
В статті наведені дані щодо частоти виявлення ускладнень, таких як когнітивні порушення, кардіальна автономна нейропатія, діабетична периферична нейропатія, а також наявність стеатозу та фіброзу печінки за умов нормального рівня трансаміназ, у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу з гіперамоніємією та впливу альфа-ліпоєвої кислоти на рівень аміаку. Метою нашого дослідження було вивчити частоту неврологічних ускладнень у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та гіперамоніємією та вплив альфа-ліпоєвої кислоти на рівень аміаку.
Матеріали та методи. Обстежено 30 (ч/ж: 9/21) хворих на ЦД 2 типу з гіперамоніємією (77,67±11,5 мкмоль/л), середній вік обстежених становив 53,95 ± 2,43 роки, тривалість ЦД 2 типу становила 9,81±1,59 років, ІМТ – 33,26±1,16 кг/м2, рівень глікованого гемоглобіну 7,95 ± 0,33 %. Всім пацієнтам на тлі їх стандартної цукрознижуючої терапії було призначено альфа-ліпоєву кислоту (Діаліпон турбо 50,0 мл) внутрішньовенно крапельно протягом 10 днів.
Результати. Було виявлено вірогідний взаємозв’язок між рівнем аміаку та індексом НОМА-IR. Після проведеного лікування отримали вірогідне зниження рівня аміаку від вихідного рівня на 67,78 % та суттєве покращення когнітивних функцій за даними шкали МОСА.
Висновки. Інсулінорезистентність є негативним чинником ризику розвитку гіперамоніємії у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. Альфа-ліпоєва кислота призводить до суттєвого зниження рівнів нейротоксичного аміаку та відновлює когнітивну функцію у хворих на цукровий діабет 2 типу з ураженням печінки різного ступеня.
Посилання
Ali R, Nagalli S. Hyperammonemia, Treasure Island, 2021, available at: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK557504/
Upadhyay R, Bleck TP, Busl KM. Case Rep Med 2016;2016: 8512721.
Olde Damink SW, Jalan R, Dejong CH. Metab Brain Dis 2009;24(1): 169-181.
Tomson KL, et al. Medical Hypotheses 2018;113: 91-97. https://doi.org/10.1016/j.mehy.2018.02.010
Ageeva EA, Alekseenko SA. Gastrojenterologija 2017;16: 6-8.
Ong JP, Aggarwal A, Krieger D, et al. Am J Med 2003;114(3): 188-193.
Bueverov AO. Klin perspektivy gastrojenterologii, gepatologii 2012;6: 3-10.
Gunanithi K, Sakthi Dasan S, Sultan Sheriff D. IOSR J Dental Med Sci 2016;15(10): 14-19. https://doi.org/10.9790/0853-1510031419
Lu M, Bai J, Xu B, et al. Poult Sci 2017;96(1): 88-97. https://doi.org/10.3382/ps/pew285.
Santos CL, Bobermin LD, Souza DG, et al. Toxicol in Vitro 2015;29(7): 1350-1357. https://doi.org/10.1016/j.tiv.2015.05.023.
Zherdeva NN, Rozova EV, Man’kovskij BN. Medicina 2016;11: 65-72.
Rocamonde B, Paradells S, Barcia C, et al. Clin Dev Immunol 2013;2013: 521939.
Rocamonde B, Paradells S, Barcia JM, et al. Neuroscience 2012;224: 102-115.
Xia X, Su C, Fu J, et al. Int Immunopharmacol 2014;22: 293-302.
Bobermin LD, Souza DO, Goncalves CA, Quincozes-Santos A. Toxicol In Vitro 2013;27: 2041-2048.
Rangroo Thrane V, Thrane A, Wang F, et al. Nat Med 2013;19: 1643-1648. https://doi.org/10.1038/nm.3400.
Vilstrup H, Amodio P, Bajaj J, et al. Hepatology 2014;60: 715-735. https://doi.org/10.1002/hep.27210.
ISSN 
ISSN 
