КИШКОВА МІКРОБІОТА ТА ЇЇ РОЛЬ У РОЗВИТКУ ЕНДОКРИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ: ЕНДОКРИННО-ФАРМАКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

Автор(и)

  • Кравчун Н. О. ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України», м. Харків, Україна; Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна https://orcid.org/0000-0001-7222-8424
  • Дунаєва І. П. Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна https://orcid.org/0000-0003-3061-3230
  • Кравчун П. П. Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна https://orcid.org/0000-0001-7671-1077
  • Кривошапка О. В. Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна https://orcid.org/0000-0002-4151-7669
  • Шаповал О. М. Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна https://orcid.org/0000-0002-1971-2863
  • Паутіна О. І. Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна https://orcid.org/0000-0002-4717-0264
  • Дорошенко О. М. Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна https://orcid.org/0000-0002-6771-0942

DOI:

https://doi.org/10.21856/j-PEP.2026.2.06

Ключові слова:

кишкова мікробіота, ендокринний гомеостаз, інсулінорезистентність, цукровий діабет 2 типу, ожиріння, тиреоїдні гормони, статеві гормони, дисбіоз, інкретини, огляд

Анотація

Кишкова мікробіота (КМ) розглядається як інтегральний компонент ендокринної регуляції, що бере участь у підтриманні гормонального та метаболічного гомеостазу організму. Сукупність мікроорганізмів травного тракту функціонує як метаболічно активна система, здатна продукувати широкий спектр біологічно активних сполук, зокрема коротколанцюгові жирні кислоти, вторинні жовчні кислоти та інші сигнальні молекули з гормоноподібною дією, які взаємодіють із рецепторними системами клітин-мішеней та модулюють ендокринні сигнальні шляхи. У процесі підготовки даної роботи було здійснено системний аналіз сучасних наукових публікацій, проіндексованих у міжнародних наукометричних базах, що дозволило узагальнити актуальні експериментальні й клінічні дані щодо ролі кишкової мікробіоти в патогенезі ендокринних захворювань. Показано, що дисбіоз асоціюється з формуванням інсулінорезистентності, порушенням інкретинової відповіді, хронічним системним запаленням низької інтенсивності та метаболічною ендотоксемією, які є ключовими патогенетичними ланками розвитку цукрового діабету 2 типу (ЦД2) та ожиріння. Розглянуто вплив мікробіоти на ендокринну функцію жирової тканини, секрецію лептину і адипонектину, а також регуляцію апетиту через вісь «кишківник – мозок». Проаналізовано участь КМ у функціонуванні осі гіпоталамус – гіпофіз – наднирники, її вплив на секрецію кортизолу та адаптаційні реакції організму на стрес. Висвітлено роль мікробіоти в метаболізмі тиреоїдних гормонів, формуванні імунної толерантності та розвитку автоімунних захворювань щитоподібної залози в межах концепції осі «кишківник–щитоподібна залоза». Окрему увагу приділено взаємодії мікробіоти зі статевими гормонами та її значенню в патогенезі синдрому полікістозних яєчників і репродуктивних ендокринних порушень. Розглянуто здатність КМ модифікувати фармакокінетику й фармакодинаміку ендокринних лікарських засобів, визначаючи індивідуальну варіабельність терапевтичної відповіді. Підкреслено перспективність мікробіота-орієнтованих ад’ювантних стратегій як інструменту персоналізації ендокринної фармакотерапії та оптимізації профілактики й лікування ендокринних захворювань.

Мета огляду: узагальнити актуальні експериментальні та клінічні дані щодо ролі кишкової мікробіоти як інтегрального компонента ендокринної регуляції, визначити її значення у формуванні гормонального та метаболічного гомеостазу, розкрити механізми участі дисбіозу в патогенезі основних ендокринних захворювань (цукрового діабету 2 типу, ожиріння, тиреоїдної та репродуктивної патології) на основі системного аналізу сучасних наукових публікацій, проіндексованих у міжнародних наукометричних базах даних Scopus, Web of Science Core Collection, PubMed/MEDLINE, Embase, Google Scholar та ін., а також обґрунтувати перспективи мікробіота-орієнтованих підходів у персоналізації ендокринної фармакотерапії

Посилання

1. Xie C, Lin Y, Qi C, et al. Cytokine Growth Factor Rev 2025;85: 165-178. http://doi.org/10.1016/j.cytogfr.2025.08.001.

2. Meyer RK, Duca FA. J Endocrinol 2023;258(2): e230019. http://doi.org/10.1530/JOE-23-0019.

3. Ashwell E. Br J Nurs 2022;31(6): 316-320. http://doi.org/10.12968/bjon.2022.31.6.316.

4. Li R, Li Y, Li C, et al. Adv Exp Med Biol 2020;1238: 143-164. http://doi.org/10.1007/978-981-15-2385-4_9.

5. Anbazhagan R, Kavarthapu R, Mathur PP, et al. Front Endocrinol (Lausanne) 2021;12: 740835. http://doi.org/10.3389/fendo.2021.740835.

6. Organski AC, Rajwa B, Reddivari A, et al. Gut Microbes 2025;17(1): 2476562. http://doi.org/10.1080/19490976.2025.2476562.

7. Brubaker PL, Martchenko A. Endocrinology 2022;163(1): bqab199. http://doi.org/10.1210/endocr/bqab199.

8. Pires R, Martins P, Silva R, et al. Appl Sci 2024;14(20): 9383. http://doi.org/10.3390/app14209383.

9. Rusch JA, Layden BT, Dugas LR. Front Endocrinol (Lausanne) 2023;14: 1130689. http://doi.org/10.3389/fendo.2023.1130689.

10. Altieri B, Secener AK, Sai S, et al. Clin Transl Med 2024;14(8): e1798. http://doi.org/10.1002/ctm2.1798.

11. Laurino A, Raimondi L. Int J Mol Sci 2022;23(12): 6751. http://doi.org/10.3390/ijms23126751.

12. Cryan JF, O'Riordan KJ, Cowan CSM, et al. Physiol Rev 2019;99(4): 1877-2013. http://doi.org/10.1152/physrev.00018.2018.

13. Wu Z, Tian E, Chen Y, et al. Microbiol Res 2023;268: 127291. http://doi.org/10.1016/j.micres.2022.127291.

14. Knezevic J, Starchl C, Tmava Berisha A, Amrein K. Nutrients 2020;12(6): 1769. http://doi.org/10.3390/nu12061769.

15. Fenneman AC, Rampanelli E, Yin YS, et al. Biochem Soc Trans 2020;48(3): 915-931. http://doi.org/10.1042/BST20190686.

16. Lopez-Moreno A, Aguilera M. Nutrients 2020;12(3): 757. http://doi.org/10.3390/nu12030757.

17. Arora T, Vanslette AM, Hjorth SA, Bäckhed F. Med 2021;2(5): 553-570. http://doi.org/10.1016/j.medj.2021.03.018.

18. Qi X, Yun C, Pang Y, Qiao J. Gut Microbes 2021;13(1): 1-21. http://doi.org/10.1080/19490976.2021.1894070.

19. Tofani GSS, Leigh SJ, Gheorghe CE, et al. Cell Metab 2025;37(1): 138-153.E5. http://doi.org/10.1016/j.cmet.2024.10.003.

20. Frohlich E, Wahl R. Trends Endocrinol Metab 2019;30(8): 479-490. http://doi.org/10.1016/j.tem.2019.05.008.

21. Gurung M, Li Z, You H, et al. EBioMedicine 2020;51: 102590. http://doi.org/10.1016/j.ebiom.2019.11.051.

22. Chao J, et al. Endocrinology 2025;166(1): bqae188. http://doi.org/10.1210/endocr/bqae188.

23. Frankiensztajn LM, Elliott E, Koren O. Curr Opin Neurobiol 2020;62: 76-82. http://doi.org/10.1016/j.conb.2019.12.003.

24. Shyshkan-Shyshova KO, Zinych OV. Clin Endocrinol Endocrine Surg 2021;(2): 75-81. http://doi.org/10.30978/CEES-2021-2-75.

25. Cheng Z, Zhang L, Yang L, Chu H. Front Endocrinol (Lausanne) 2022;13: 1025706. http://doi.org/10.3389/fendo.2022.1025706.

26. Yu M, et al. Gut Microbes 2024;16(1): 2414796. http://doi.org/10.1080/19490976.2024.2414796.

27. Gofron KK, Wasilewski A, Malgorzewicz S. Nutrients 2025;17(8): 1303. http://doi.org/10.3390/nu17081303.

28. Gomes AC, Hoffmann C, Mota JF. Gut Microbes 2018;9(4): 308-325. http://doi.org/10.1080/19490976.2018.1465157.

29. Puljiz Z, Kumric M, Vrdoljak J, et al. Nutrients 2023;15(10): 2236. http://doi.org/10.3390/nu15102236.

30. Voland L, Le Roy T, Debédat J, Clément K. Obes Rev 2022;23(2): e13377. http://doi.org/10.1111/obr.13377.

31. Wu D, Ding L, Tang X, et al. Front Endocrinol (Lausanne) 2022;13: 908868. http://doi.org/10.3389/fendo.2022.908868.

32. Yao H, Fan C, Lu Y, et al. Genes Nutr 2020;15: 12. http://doi.org/10.1186/s12263-020-00669-1.

33. Gong B, Wang C, Meng F, et al. Front Endocrinol (Lausanne) 2021;12: 774362. http://doi.org/10.3389/fendo.2021.774362.

34. Iatcu CO, Steen A, Covasa M. Nutrients 2021;14(1): 166. http://doi.org/10.3390/nu14010166.

35. Crudele L, Gadaleta RM, Cariello M, Moschetta A. EBioMedicine 2023;97: 104821. http://doi.org/10.1016/j.ebiom.2023.104821.

36. Yang G, Wei J, Liu P, et al. Metabolism 2021;117: 154712. http://doi.org/10.1016/j.metabol.2021.154712.

37. Zhang L, Chu J, Hao W, et al. Mediators Inflamm 2021;2021: 5110276. http://doi.org/10.1155/2021/5110276.

38. Sowmiya T, Silambanan S. Curr Diabetes Rev 2023;19(7): e211122211066. http://doi.org/10.2174/1573399819666221121104542.

39. Sasidharan Pillai S, Gagnon CA, Foster C, Ashraf AP. J Clin Endocrinol Metab 2024;109(11): 2709-2719. http://doi.org/10.1210/clinem/dgae499.

40. Toft PB, Vanslette AM, Trost K, et al. Front Endocrinol (Lausanne) 2023;14: 1200391. http://doi.org/10.3389/fendo.2023.1200391.

41. Wang M, Zheng LW, Ma S, et al. Front Cell Infect Microbiol 2024;14: 1450310. http://doi.org/10.3389/fcimb.2024.1450310.

42. Lee DH, Kim MT, Han JH. Biomed Pharmacother 2024;175: 116735. http://doi.org/10.1016/j.biopha.2024.116735.

43. Reigstad CS, Salmonson CE, Rainey JF III, et al. FASEB J 2015;29(4): 1395-1403. http://doi.org/10.1096/fj.14-259598.

44. Bolognini D, Dedeo D, Milligan G. Curr Opin Endocr Metab Res 2021;16: 1-9. http://doi.org/10.1016/j.coemr.2020.06.005.

45. Nguyen NT, Park JH. Nutrients 2025;17(21): 3468. http://doi.org/10.3390/nu17213468.

46. Chen W, Gao B, Sun L, et al. Bioorg Chem 2023;140: 106808. http://doi.org/10.1016/j.bioorg.2023.106808.

47. Moskva KhA, Urbanovych AM, Lapovets LE. Probl Endocrine Pathol 2018;66(4): 85-90. http://doi.org/10.21856/j-PEP.2018.4.09.

48. Ludgate ME, Masetti G, Soares P. Nat Rev Endocrinol 2024;20(9): 511-525. http://doi.org/10.1038/s41574-024-01003-w.

49. Fang L, Ning J. Front Cell Infect Microbiol 2024;14: 1465928. http://doi.org/10.3389/fcimb.2024.1465928.

50. Alvarez J, Fernandez Real JM, Guarner F, et al. Gastroenterol Hepatol 2021;44(7): 519-535. http://doi.org/10.1016/j.gastrohep.2021.01.009.

51. Abenavoli L, Scarpellini E, Colica C, et al. Nutrients 2019;11(11): 2690. http://doi.org/10.3390/nu11112690.

52. Clemente-Suarez VJ, Redondo-Florez L, Rubio-Zarapuz A, et al. Biomedicines 2024;12(1): 221. http://doi.org/10.3390/biomedicines12010221.

53. Busnelli M, Manzini S, Chiesa G. Nutrients 2019;12(1): 79. http://doi.org/10.3390/nu12010079.

54. Yano JM, Yu K, Donaldson GP, et al. Cell 2015;161(2): 264-276. http://doi.org/10.1016/j.cell.2015.02.047.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-06-15

Як цитувати

Кравчун, Н., Дунаєва, І., Кравчун, П., Кривошапка, О., Шаповал, О., Паутіна, О., & Дорошенко, О. (2026). КИШКОВА МІКРОБІОТА ТА ЇЇ РОЛЬ У РОЗВИТКУ ЕНДОКРИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ: ЕНДОКРИННО-ФАРМАКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ. Проблеми ендокринної патології, 83(2), 49–59. https://doi.org/10.21856/j-PEP.2026.2.06

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають

1 2 > >> 

Схожі статті

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 > >> 

Ви також можете розпочати розширений пошук схожих статей для цієї статті.