РІВЕНЬ ПЕНТРАКСИНУ-3 У ПАЦІЄНТІВ З КОМОРБІДНІМ ПЕРЕБІГОМ НЕАЛКОГОЛЬНОЇ ЖИРОВОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ ТА ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПОКАЗНИКІВ ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ

Анотація

Мета роботи полягала у виявленні можливого зв’язку пентраксину-3 зі ступенем прогресування ГХ та порушенням функції ендотелію у пацієнтів з коморбідним перебігом НАЖХП та ГХ. Матеріали та методи. Обстежено 46 пацієнтів з НАЖХП. Досліджувані пацієнти були розділені на 3 групи: група А (15 пацієнтів з НАЖХП), група В (11 пацієнтів з НАЖХП в поєднанні з ГХ 1 ст.) та група С (20 пацієнтів з НАЖХП в поєднанні з ГХ 2 ст.). Контрольна група (група D) включала 15 практично здорових осіб. У дослідженні вивчалися рівні пентраксину-3, ендотеліальної синтази оксиду азоту (eNOS), ендотелій-залежної вазодилятації (ЕЗВД), С-реактивного білка (СРБ), фібриногену і сечової кислоти. Результати та обговорення. Було встановлено, що рівень пентраксину-3 в плазмі крові значно підвищений в групах B і C в порівнянні з групою A (p < 0,05) і групою D (p < 0,01). Також було виявлено підвищення рівня пентраксину-3 в групі С в порівнянні з групою В (р < 0,05). Негативна кореляція була знайдена між пентраксином-3 та рівнем eNOS (R = – 0,76; р < 0,05), ЕЗВД (R = – 0,73; р < 0,05). Позитивна кореляція була виявлена між пентраксином-3 та рівнями СРБ (R = + 0,78; р < 0,05) та сечової кислоти (R = + 0,41; р < 0,05). Висновки. Пацієнти з коморбідним перебігом НАЖХП та ГХ мають достовірно вищі рівні пентраксину-3 в порівнянні з пацієнтами з НАЖХП без ГХ. У пацієнтів з коморбідним перебігом НАЖХП та ГХ був виявлений взаємозв'язок між рівнем пентраксину-3, eNOS, СРБ і ЕЗВД, що може свідчити про патогенетичну роль пентраксину-3 в розвитку і прогресуванні ЕД у даної когорти пацієнтів. Також, у пацієнтів з коморбідним перебігом НАЖХП та ГХ було встановлено достовірне підвищення рівнів пентраксину-3 і показників ЕД в міру прогресування ГХ, що може вказувати на самостійний внесок ГХ в розвиток ЕД.