СТРЕСОВА ГІПЕРГЛІКЕМІЯ ЯК МАРКЕР МЕТАБОЛІЧНОЇ ВІДПОВІДІ ТА ФАКТОР МАНІФЕСТАЦІЇ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ У ПАЦІЄНТІВ З ТЯЖКОЮ ПОЄДНАНОЮ ТРАВМОЮ ТА ВОГНЕПАЛЬНИМИ ПОРАНЕННЯМИ (огляд літератури та власні дослідження)
DOI:
https://doi.org/10.21856/j-PEP.2026.3.03Ключові слова:
бойова травма, стресова гіперглікемія, цукровий діабет, військовослужбовці, глюкокортикоїди, метаболічна відповідь, оглядАнотація
В умовах триваючої повномасштабної агресії проблема бойової травми набуває критичного значення для національної системи охорони здоров’я. Тяжкі поєднані поранення супроводжуються глибокими метаболічними розладами, серед яких провідне місце посідає стресова гіперглікемія. Розуміння механізмів трансформації гострої стресової відповіді у хронічну патологію, таку як цукровий діабет, є життєво необхідним для зниження летальності та успішної реабілітації військовослужбовців.
Мета та методологія. Дана робота мала на меті проаналізувати особливості маніфестації цукрового діабету та перебігу стресової гіперглікемії у пацієнтів із вогнепальними пораненнями. Дослідження базувалося на ретроспективному клініко-статистичному аналізі історій хвороб 596 пацієнтів (середній вік – 43,6 року), які перебували у відділенні інтенсивної терапії ВМКЦ Північного регіону (м. Харків) протягом 2023-2025 років. Додатково було опрацьовано статистичні дані щодо 318 хворих на цукровий діабет військовослужбовців, пролікованих у клініці ІПЕП за період з 2014 по 2026 роки. Також проведено системний огляд наукової літератури в доступних у мережі Інтернет архівах спеціалізованих видань, а також за допомогою баз даних Web of Science, Scopus, The Cochrane Library, MedLine, EMBASE, Global Health та ін.
Результати. Проведений аналіз продемонстрував стрімке зростання кількості випадків цукрового діабету серед військових, починаючи з 2022 року, з переважанням 2 типу захворювання (62%). Встановлено, що у 93% випадків стресова гіперглікемія розвивалася на тлі критичних станів, таких як гострий респіраторний дистрес-синдром та пневмонії. При цьому у 72,4% постраждалих рівень глікемії коливався в межах 10,1-14,0 ммоль/л. Важливим фактором дестабілізації обміну речовин виявилася глюкокортикоїдна терапія, яку отримували 70% обстежених. Доведено, що бойовий стрес та поранення стали безпосередньою причиною маніфестації цукрового діабету у 2,5% осіб, які раніше не мали ознак діабету.
Висновки. Стресова гіперглікемія є об’єктивним маркером тяжкості поранення та предиктором несприятливого клінічного прогнозу. Поєднання травматичного шоку, бойового психоемоційного стресу та ятрогенного впливу глюкокортикоїдів формує стійку інсулінорезистентність. Отримані результати обґрунтовують необхідність впровадження обов’язкового ендокринологічного скринінгу та тривалого моніторингу вуглеводного обміну в системі медичної реабілітації ветеранів для запобігання інвалідизації внаслідок діабету.
Посилання
1. Cao H, Wei J, Ma W, Li Y. PLoS One 2025;20(5): e0323085. http://doi.org/10.1371/journal.pone.0323085.
2. Li JX, Cummins CL. Nat Rev Endocrinol 2022;18(9): 540-557. http://doi.org/10.1038/s41574-022-00683-6.
3. Dungan KM, Braithwaite SS, Preiser JC. Lancet 2009;373(9677): 1798-807. http://doi.org/10.1016/S0140-6736(09)60553-5.
4. El-Menyar A, Asim M, Mir F, et al. World J Surg 2021;45(9): 2670-2681. http://doi.org/10.1007/s00268-021-06190-5.
5. Lee TF, Drake SM, Roberts GW, et al. Crit Care Med 2020;48(2): e115-e122. http://doi.org/10.1097/CCM.0000000000004133.
6. Marik PE, Bellomo R. Crit Care 2013;17(2): 305. http://doi.org/10.1186/cc12514.
7. Ma C, Jiang W, Li J, et al. J Inflamm Res 2024;17: 7939-7950. http://doi.org/10.2147/JIR.S476898.
8. Lurin I, Horoshun Je, Seljukova N, et al. Mizhnar Endokrynol Zhurn 2024;20(5): 349-356. http://doi.org/10.22141/2224-0721.20.5.2024.1419
9. Etychni pryncypy medychnyh doslidzhen' za uchastju ljudyny u jakosti ob'jekta doslidzhennja: Gel'sins'ka deklaracija Vsesvitn'oi' medychnoi' asociacii' vid 01.10.2008, available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/990_005#Text.
10. American Diabetes Association Professional Practice Committee. Diabetes Care 2025;48(1): S27-S49. http://doi.org/10.2337/dc25-S002.
11. Scheen M, Giraud R, Bendjelid K. Physiol Rep 2021;9(2): e14713. http://doi.org/10.14814/phy2.14713.
12. Seljukova N, Horoshun E, Makarov V, et al. Probl Endokryn Patologii' 2025;82(1): 58-66. http://doi.org/10.21856/j-PEP.2025.1.07.
13. Herridge MS, Tansey CM, Matté A, et al. N Engl J Med 2011;364: 1293-1304. http://doi.org/10.1056/NEJMoa1011802.
14. Schmidt H, Müller-Werdan U, Hoffmann T, et al. Crit Care Med 2005;33(9): 1994-2002. http://doi.org/10.1097/01.ccm.0000178181.91250.99.
15. Utzschneider KM, Prigeon RL, Faulenbach MV, et al. Diabetes Care 2009;32: 335-341. http://doi.org/10.2337/dc08-1478.
16. Deane AM, Horowitz M. Diabetes Obes Metab 2013;15: 792-801. http://doi.org/10.1111/dom.12078.
17. Minnetti M, Hasenmajer V, Pofi R, et al. J Endocrinol 2020;246(2): R13-R31. http://doi.org/10.1530/JOE-20-0066.
18. Abusamak M, Ait Hssain A, Chinta VR, et al. BMC Infect Dis 2025;25(1): 1074. http://doi.org/10.1186/s12879-025-11322-6.
19. Seljukova N, Misjura K, Horoshun Е, et al. Mizhnar Endokrynol Zhurn 2025;20(8): 573-579. http://doi.org/10.22141/2224-0721.20.8.2024.1463.
20. Crowley RK, Argese N, Tomlinson JW, Stewart PM. J Clin Endocrinol Metab 2014;99(11): 4027-4036. http://doi.org/10.1210/jc.2014-2476.
21. American Diabetes Association. Diabetes Care 2013;36(1): S67-S74. http://doi.org/10.2337/dc13-S067.
22. Uzu T, Harada T, Sakaguchi M, et al. Nephron Clin Pract 2007;105(2): c54-c57. http://doi.org/10.1159/000097598.
23. van Raalte DH, Ouwens DM, Diamant M. Eur J Clin Invest 2009;39(2): 81-93. http://doi.org/10.1111/j.1365-2362.2008.02067.x.
24. Greulich F, Hemmer MC, Rollins DA, et al. Steroids 2016;114: 7-15. http://doi.org/10.1016/j.steroids.2016.05.003.
25. Xu C, He J, Jiang H, et al. Mol Endocrinol 2009;23(8): 1161-1170. http://doi.org/10.1210/me.2008-0464.
26. Schakman O, Gilson H, Thissen JP. J Endocrinol 2008;197(1): 1-10. http://doi.org/10.1677/JOE-07-0606.
27. Pivonello R, De Leo M, Vitale P, et al. Neuroendocrinology 2010;92(1): 77-81. http://doi.org/10.1159/000314319.
28. Beaudry JL, Riddell MC. Diabetes Metab Res Rev 2012;28(7): 560-573. http://doi.org/10.1002/dmrr.2310.
29. Pofi R, Caratti G, Ray DW, Tomlinson JW. Endocr Rev 2023;44(6): 975-1011. http://doi.org/10.1210/endrev/bnad016.
30. Ruzzin J, Wagman AS, Jensen J. Diabetologia 2005;48(10): 2119-2130. http://doi.org/10.1007/s00125-005-1886-0.
31. Weinstein SP, Wilson CM, Pritsker A, Cushman SW. Metab Clin Exp 1998;47(1): 3-6. http://doi.org/10.1016/s0026-0495(98)90184-6.
32. van Raalte DH, Diamant M. Neth J Med 2014;72(2): 62-72.
33. Sharma A, Vella A. Curr Opin Endocrinol Diabetes Obes 2020;27(3): 140-145. http://doi.org/10.1097/MED.0000000000000537.
34. Dimopoulou C, Geraedts V, Stalla GK, Sievers C. BMJ Open 2015;5(3): e006134. http://doi.org/10.1136/bmjopen-2014-006134.
35. Deutsch AJ, Schroeder PH, Mandla R, et al. Diabetes Care 2023;46(8): 1541-1545. http://doi.org/10.2337/dc23-0353.
36. Upadhyay J, Trivedi N, Lal A. Lung 2020;198(3): 525-533. http://doi.org/10.1007/s00408-020-00356-z.
37. Shinzawa M, Yamamoto R, Nagasawa Y, et al. Clin Exp Nephrol 2013;17(6): 839-847. http://doi.org/10.1007/s10157-013-0793-9.
38. den Uyl D, van Raalte DH, Nurmohamed MT, et al. Arthritis Rheum 2012;64(3): 639-646. http://doi.org/10.1002/art.33378.
39. Dean PG, Kudva YC, Larson TS, et al. Am J Transplant 2008;8(1): 175-182. http://doi.org/10.1111/j.1600-6143.2007.02018.x.
40. Harris D, Barts A, Connors J, et al. Curr Oncol 2013;20(6): e532-e538. http://doi.org/10.3747/co.20.1499.
41. Lurin I, Seljukova N, Korenjeva Je, et al. Probl Endokryn Patologii' 2023;80(4): 66-76. http://doi.org/10.21856/j-PEP.2023.4.08.
42. Gulliford MC, Charlton J, Latinovic R. Diabetes Care 2006;29(12): 2728-2729. http://doi.org/10.2337/dc06-1499.
43. Liu D, Ahmet A, Ward L, et al. Allergy Asthma Clin Immunol 2013;9(1): 30. http://doi.org/10.1186/1710-1492-9-30.
44. Torres RM, Souza MDS, Coelho ACC, et al. Can Respir J 2021;2021: 8830439. http://doi.org/10.1155/2021/8830439.
45. Peter V, Shenoy U, Rukkiyabeevi B. Indian J Anaesth 2022;66(11): 789-795. http://doi.org/10.4103/ija.ija_332_22.
46. Oh TK, Song IA, Lee JH, et al. Ann Intensive Care 2019;9(1): 8. http://doi.org/10.1186/s13613-019-0489-8.
47. Liu XX, Zhu XM, Miao Q, et al. Ann Nutr Metab 2014;65(4): 324-332. http://doi.org/10.1159/000365892.
48. Andersen YMF, Egeberg A, Ban L, et al. Diabetes Care 2019;42(6): 1095-1103. http://doi.org/10.2337/dc18-2158.
49. Wu J, Mackie SL, Pujades-Rodriguez M. BMJ Open Diabetes Res Care 2020;8(1): e001220. http://doi.org/10.1136/bmjdrc-2020-001220.
50. Horton DB, Xie F, Chen L, et al. Am J Epidemiol 2021;190(3): 403-412. http://doi.org/10.1093/aje/kwaa197.
51. Nakamura H, Fujieda Y, Nakamura A, Atsumi T. Mod Rheumatol 2021;31(3): 519-528. http://doi.org/10.1080/14397595.2020.1823060.
52. Yang X, Lin X, Lu T, et al. Am J Nephrol 2015;41(2): 107-115. http://doi.org/10.1159/000377642.
53. Katsuyama T, Sada KE, Namba S, et al. Diabetes Res Clin Pract 2015;108(2): 273-279. http://doi.org/10.1016/j.diabres.2015.02.010.
54. Donihi AC, Raval D, Saul M, et al. Endocr Pract 2006;12(4): 358-362. http://doi.org/10.4158/EP.12.4.358.
55. Aberer F, Hochfellner DA, Sourij H, Mader JK. J Clin Med 2021;10(10): 2154. http://doi.org/10.3390/jcm10102154.
56. Uto A, Miyashita K, Endo S, et al. Endocrinology 2021;162(12): bqab193. http://doi.org/10.1210/endocr/bqab193.
57. Barker HL, Morrison D, Llano A, et al. Diabetes Ther 2023;14(5): 937-945. http://doi.org/10.1007/s13300-023-01393-6.
58. Ali Abdelhamid Y, Kar P, Finnis ME, et al. Crit Care 2016;20(1): 301. http://doi.org/10.1186/s13054-016-1471-6.
59. Al-Hassani I, Khan NA, Elmenyar E, et al. Diagnostics 2024;14(23): 2649. http://doi.org/10.3390/diagnostics14232649.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Місюра К. В., Селюкова Н. Ю., Хорошун Е. М., Негодуйко В. В., Макаров, Медведовська Н. В.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
ISSN 
ISSN 
